Поради для батьків під час війни

Як створити безпечне середовище для дитини

 

В умовах переміщення разом із дитиною, частої зміни помеш-кань, перебування у непристосованих для житла приміщеннях важливо створити для неї безпечне середовище, щоби нічого не заважало її фізичній безпеці.

1. Тримайте вхідні двері та вікна зачиненими, а дитину – завжди в полі зору.
2. Зберігайте скляний посуд, виделки, ножі, пляшки, важкі каструлі тощо поза доступом для дитини.
3. Не ставте гаряче (їжа, вода, посуд) там, куди може дотяг-нутися дитина.
4. Зберігайте ліки, хімічні речовини, косметику, цигарки й недопалки, алкоголь, пальне та технічну воду поза до-ступом дитини.
5. Зберігайте предмети з маленькими деталями (шпильки, батарейки, маленькі магніти, ґудзики, намистини, гайки, гвинти, цвяхи, монети та навіть сухі крупи) – будь-що, чим дитина може вдавитися або засунути в ніс – поза доступом для неї.
6. Закрийте доступ до розеток та електричних приладів. Переконайтесь, що в доступі біля розеток немає жод-них рідин, в тому числі води. Дроти повинні бути поза доступом для дитини.
7. Не давайте дитині без нагляду гратися з будь-якими предметами та іграшками, які працюють від батарейки (пульт до телевізора, ключі від машини). Надійно закрі-піть батарейний відсік, зберігайте ці предмети в недо-ступному для дітей місці.

 

 

 

Чим зайняти дитину в надзвичайній ситуації?

 

У надзвичайній ситуації діти переживають стрес, страх і невизначеність. Батькам потрібно продовжувати оточувати їх турботою та спробувати переключити їхню увагу.

 

Гра для дітей виконує кілька корисних функцій:

• відволікає від незвичних обставин;
• вчить конструктивно переживати емоції;
• розвиває комунікаційні навички;
• забезпечує спільну діяльність із батьками чи іншими дітьми.

Добірка корисних ігор для дітей: грайте в бомбосховищі, метро і вдома

Повернення до себе:

• Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.
• «Привіт, пальчику, як ти живеш?»

 

Заземлення, почуття опори:

• Вирощуємо «великі ноги».
• Залишаємо відбитки, малюнки стопами і долоньками на піску.
• Малюємо дерева, квіти, кущі — усе з великими і міцними коренями.
• Тремося носами, плечима, ліктями.
• Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.

 

Повертаємо відчуття контролю:

• Дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину).
• Пограти з конструктором.
• Ліпимо тварину, якої в природі не існує.
• Ліпимо маску і кривляємося.
• Нехай у дитини буде хтось, хто ще менше від неї — улюблена іграшка, лялька, цуценя: хтось, про кого вона дбатиме.

 

Гра «Ти де?» — «Я тут!». Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.

Гра «Тортик» (Піца). Ця тілесна вправа «заземляє». Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги. Отже, вибираємо, з кого робити «тортик» чи «піцу». Потім шарами різної інтенсивності на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та все решта. Це чудова вправа на зняття м’язових затисків.

Гра «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.

Гра «На щастя — На жаль». Ця класна вправа дає уявлення про те, що вихід зі складної ситуації завжди є. Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, вся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «Але, на жаль, мої друзі в іншому місті вимушені три доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Тобто всі учасники продовжать і закінчать цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли: будь-яка ситуація надзвичайно багатогранна.

Зробіть «Ловця снів» з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни і не пускав їх до малюка. Шукаємо ресурси для подолання страхів — ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.

Робимо «Штаб». Навіть якщо ви в бомбосховищі, можна зробити «бункер у бункері» — тільки для дітей. У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.

Поради щодо стабілізації психологічного стану батьків, які сумують за домом

 

Перш ніж психологічно підтримувати дітей,  батькам важливо спочатку стабілізувати власний психоемоційний стан.

Рекомендації щодо стабілізації стану:

1. Не звинувачуйте себе ні в чому (не поїхали раніше, поїхали не туди, чому поїхали, а не залишилися тощо). Запам’ятайте: під час війни будь-які прийняті вами рішення про безпеку вашої сім’ї, є правильними.
2. Відслідковуйте негативні думки та виділіть собі час на них (техніка «Будильник»: я подумаю про це з 10.00 до 11.00, в інший час буду вільним/вільною від цих думок), переключайте себе на позитивні думки/спогади.
3. Фокусуйтесь на позитивних спогадах, які є для вас підтримкою.
4. Якщо відслідковуєте, що ви застрягли на якійсь думці, переключіть себе на просту дію (наприклад, помийте посуд, пройдіться, зваріть кави тощо).
5. За можливості, підтримуйте спілкування з іншими людьми, не тільки смс-повідомленнями, а й за допомогою відеозв’язку.
6. Відслідковуйте власне дихання: там де ви завмираєте – якщо ви затамували дихання або воно поверхневе – покладіть одну руку на живіт, іншу на плече та почніть дихати животом, таким чином, щоб рука, яка лежить на животі, почала підніматися.
7. Дайте собі можливість прожити  емоції – спогади про дім, роботу, близьких, які залишись,  можуть викликати сум, тривогу, страх – дозволяйте собі ці почуття (наприклад, дайте собі можливість поплакати, посумувати).
8. Реагуйте на свої потреби та намагайтеся їх задовольняти.
9. Спогади про дім та бажання повернутись, побачити близьких людей, можуть викликати наступні тілесні реакції: тремор, труднощі із засинанням, прискорене серцебиття, спазми тощо. При цьому можна, якщо тремор – підсилити тремтіння (пострибати, потрусити руками тощо), якщо морозить – накритися ковдрою, якщо труднощі із засинанням – за дві години вимкнути перегляд новин, відслідковувати дихання, обійняти близьких, які поруч, зробити очима 8-ку тощо.
10. Відслідковуйте негативні поведінкові реакції, наприклад, бажання дистанціюватися від усіх та ізолюватися; напади агресії, що спрямована на себе; вживання алкоголю, думки на кшталт “Нічого не має більше сенсу, я все втратила/втратив”, “Мене більше нічого не цікавить, я нічого не хочу робити”, “Я не зможу знайти роботу” тощо. Якщо вони є – формуйте нові ритуали та нові сенси (наприклад, долучайтеся до волонтерства, якщо немає змоги працювати, гуртуйтеся з однодумцями тощо).
11. Обмежте перегляд новин, безперервне читання соціальних мереж. Виділіть час для новин та споживайте новини тільки з перевірених джерел.
12. Виконуйте фізичні вправи, які допоможуть впоратися з напруженням та стресом (фізична зарядка, йога, прогулянки на свіжому повітрі).
13. Якщо ви відчуваєте, що ваш стан не змінюється і вам важко з ним впоратись самостійно, вкрай важливо звернутись за професійною психологічною допомогою

 

Поради щодо підтримки дітей, які сумують за домом

Перш за все, емоційний стан дитини залежить від емоційного стану найближчого оточення і про це важливо пам’ятати. Коли дитина ставить вам питання: «Коли ми повернемось додому», «Коли ми побачимо тата», «Коли я побачу друзів» тощо, – нормально не знати відповідь на них. Не давайте дітям обіцянок та інформації, в якій ви не впевнені.

Як підтримати дитину дошкільного віку:

• Поясніть дитині, чому ви зараз тут: «Тут немає сирени / гучних звуків, тут тихо».
• Поясніть, чому тато/інший значимий дорослий (чоловік чи жінка, який/яка служить в ЗСУ або належить до ТРО), зараз знаходиться не з вами: «Тато/мама/інша людина там, тому що захищає нашу країну/місто/село».
• Поясніть, чому інші родичі – не з вами (стосується тих, які є значущими для дитини і залишились вдома): «Вони залишились вдома, тому що вони прийняли таке рішення/ не мали змоги виїхати разом з нами / допомагають стареньким» тощо.
• Щоб допомогти дитині впоратися зі смутком, запропонуйте намалювати малюнок своїх відчуттів або малюнок татові/бабусі/діду/брату – тим, хто не поруч.
• За можливості, дайте змогу дитині побачитись з близькими, які залишились: покажіть фотографії / відео або спілкуйтесь відеозв’язком.
• Запропонуйте дитині пограти у гру, в яку з нею грала близька людина, за якою сумує дитина.
• Якщо дитина дуже сумує за якоюсь іграшкою, яка залишилася вдома, спробуйте знайти іншу, запитайте в дитини, щоб натомість це могло бути.
• Якщо дитина сумує та плаче за домом, дайте можливість посумувати та поплакати, скажіть: «Я розумію тебе та те, чому тобі сумно, мені також сумно» або запропонуйте: «Ти можеш намалювати сумного смайлика та намалювати або розповісти мені, що би цей смайлик хотів зробити, щоб йому стало добре, або що його може заспокоїти». Далі допоможіть дитині стабілізуватися, включивши її до звичної для неї/улюбленої активності.
• Якщо дитина довгий час плаче і застрягла в цьому стані, важливо переключити на просту дію та сприяти тому, щоб дитина проговорила, про що саме вона плаче (наприклад: «Давай я буду мама-кенгуру, а ти зможеш застрибнути в кишеньку з пледу і побути там, поплакати. А коли ти будеш готовий / готова заспокоїтися, то вистрибнеш із цього карманчика»). Необхідно створити безпечне місце, куди дитина може ховатись, плакати, згадувати будиночок, тата або інших родичів, які зараз не з вами. Якщо стан дитини не зміниться протягом 3 тижнів, вкрай важливо звернутися за допомогою до професійного психолога.
• Намагайтеся дотримуватися режиму дня та ритуалів, які були звичними вдома: ранкові процедури, прогулянки, казка наніч, сон тощо.
• Обіймайте дитину.

6 порад, як батькам зберегти рівновагу

Як допомогти собі в надзвичайній ситуації та куди звернутися за допомогою?

 

У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, але це може бути важко через власний нестабільний стан. Тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби підтримати дитину. Нижче кілька порад для батьків, як це зробити.

• Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значущими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.
• Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка. 34
• Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.
• Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися по допомогу – не соромно.
• Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значущими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте «Як ти?» здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.
• Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.

Телефони «гарячої лінії» підтримки від Української мережі за права дитини та ЮНІСЕФ:

Київстар: +380675679845, +380969905450

 Lifecell: +380636614252, +380633994592

Vodafonе: +380953271521

Вони працюють щодня з 8:00 до 22:00.

 

 

Як перевірити готовність дитини до школи: практичні поради психолога

 

У професійному середовищі постійно точаться дискусії щодо готовності дитини до школи. Водночас скасування вступних тестів при прийманні дітей до освітніх закладів розгублює батьків.

На що орієнтуватися під час ухвалення рішення про готовність дитини?

 

Топ-5 складників готовності до школи

Особливо це актуально для діток, які на початок навчального року мають вік майже 6 років. Деякі батьки вважають вирішують, що чим раніше дитина піде до школи, тим ліпше. Навчання триває аж 12 років, і якщо дитина сідає за парту в віці 7 років, то середню освіту завершує аж у 19.

Однак існує негативний досвід батьків, які віддали дітей до школи зарано, і потім довелося переживати наслідки. Спробуємо розібратися, на що звертати увагу батькам, щоби зрозуміти, чи дитина готова до шкільного навчання; а також, що вони можуть зробити для допомоги у формуванні належних якостей.

Що насправді необхідно дитині для початку навчання, а що не таке важливе? Розглянемо складники шкільної готовності:

 

Інтелектуальна готовність	Фізіологічна готовність мозку до навчання
Вольова готовність	Здатність робити щось всупереч складнощам
Соціальна готовність	Навички спілкування з іншими
Мотиваційна готовність	«Навіщо мені школа?»
Фізичне дозрівання	Готовність тіла до навчання

 

Чинники інтелектуальної готовності дитини до школи

Зазвичай батьки дбають про навчальні навички дитини:

• письмо,
• рахунок,
• читання,
• загальний розвиток.

Але насправді для навчання важливо дещо інше – дозрівання певних відділів головного мозку, які відповідають за формування цих навичок.

Навичка ще може бути несформована, проте все готово до формування. Іншими словами, дитина може не вміти розв’язувати приклади, але мати уявлення про число, числовий ряд, співвідносити за кількістю, порівнювати, вміти робити висновки і бути зацікавленою. Така дитина швидко навчиться розв’язувати приклади.

Ми дивимось на здатність дитини робити висновки, уважно слухати й чути, ставити запитання, якщо не все зрозуміло; на розвиток її пам’яті, уваги, уяви.

Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню інтелектуальної готовності дитини:

• Давати адекватне інтелектуальне навантаження – розмовляти на різні теми, обговорювати події та враження, дозволяти самостійно вирішувати в непринципових ситуаціях і знаходити рішення ігрових або життєвих завдань.
  Наприклад: запропонувати відгадати, куди поділася крижинка, що ви принесли з вулиці; не підказувати, чому падає будинок, який стоїть на одному кубику; взагалі намагатися не давати готових відповідей відразу.
• Знайти центр підготовки до школи, у якому не зловживають «шкільними» методами – діти не сидять за партами, їх завдання не виключно письмові, а педагоги грають із ними в «правильні» ігри.
• Не перевантажувати дитину навчанням до початку навчання шкільного, адже це прямий шлях до пригнічення пізнавального інтересу.

 

Чинники вольової готовності дитини до школи

Якщо ж пізнавальний інтерес збережено, то вольових зусиль для навчання дитині знадобиться набагато менше. Вольова готовність до школи – це здатність дитини «примусити» себе робити щось, що не викликає великого інтересу чи негайного задоволення. Воля також відповідальна за можливість дитини всидіти за партою упродовж уроку.

Якщо вольова сфера недостатньо сформована, то починати процес навчання неймовірно важко для всіх.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:

• тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в крамниці, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо);
• створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, і якісно хвалити дитину за її перемоги.

 

Чинники мотиваційної готовності дитини до школи

Мотиваційна готовність також дуже важлива, хоча часто здається другорядним чинником. Але уявіть собі, як навчати дитину, яка абсолютно цього не хоче?! Або, не маючи уявлення про реальну школу, дитина думає, що це щось на кшталт розважального центру. Тоді вона буде неабияк розчарована.

На співбесіді діти часто кажуть, що хочуть до школи, щоб учитися. Зазвичай, вони просто повторюють слова дорослих. Нормально, якщо перший час дитина йде до школи за приємними емоціями, спілкуванням, а саме пізнавальний інтерес проявляється у неї згодом у разі правильно організованого процесу навчання.

Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:

• Покажіть дитині, що таке школа: дивіться фільми, сходіть до школи, в якій навчалися ви самі, але оптимально – прогуляйтесь із дитиною школою, в якій вона буде навчатися.
• Намагайтеся уникати власних негативних відгуків про школу, сучасну систему освіти тощо. Дозвольте дитині сформувати власне ставлення.

 

Чинники соціальної готовності дитини до школи

Соціальна готовність означає, що дитина вміє спілкуватися з дорослими та дітьми адекватно ситуації. Тобто, з однолітками спілкування виглядатиме інакше, ніж із малознайомим дорослим.

Якщо дитина відвідувала дитячий садок хоча б упродовж року (а дитина, яка часто хворіє – упродовж двох років), то ймовірніше, соціальна готовність буде сформована. Якщо ж ні, то:

• Батькам бажано простежити, чи має дитина досить досвіду спілкування з малознайомими людьми у різних ситуаціях.
• Також до початку шкільного навчання добре вирішити питання сепарації, відокремлення від батьків.
• Пам’ятати, що будь-яка дитина адаптується до нового соціального середовища легко, якщо в неї адекватно сформована прив’язаність до батьків.

 

Чинники фізичної готовності до школи

І, нарешті, про фізичну готовність до школи. Парадоксально, скільки малечі не готові до школи саме фізично, тоді як навчання із 6 років запроваджувалося спочатку саме через акселерацію (пришвидшене дозрівання) дітей.

При оцінюванні фізичної готовності ми, передусім, дивимося на сформованість скелету. Приблизно в 7 років у фізичному розвитку дитини відбувається перехід на «новий рівень». Ми можемо спостерігати, що її руки стають пропорційно довшими щодо тулуба, з’являється талія, стають більш помітними колінні суглоби, активно йде заміна зубів.

Ці зміни сигналізують, що внутрішні органи доформовані й організм дитини готовий пустити енергію в мозок і витримати навчальні навантаження.

Що можуть зробити батьки:

• Давати дитині адекватні фізичні навантаження: спортивна секція або багато рухливих ігор із батьками або дітьми.
• Простежити, що всі навички самообслуговування сформовані.

 

Топ-12 ознак готовності дитини до школи

Дитина готова до школи, якщо:

1. Її багато що цікавить, вона ставить запитання.
2. Любить робити щось, може зайняти себе сама.
3. Їй цікаво пізнавати нове.
4. Вона робить висновки й умовиводи.
5. Вона просить читати їй книжки й уважно слухає їх.
6. Може спокійно почекати деякий час.
7. Може цілеспрямовано йти до своєї мети.
8. Дитину цікавить школа, вона хоче піти туди.
9. Дитина легко встановлює контакт і нормально спілкується з іншими людьми.
10. Грає в ігри за правилами, дотримується встановлених правил.
11. Досить фізично розвинена, спритна.
12. Має повністю сформовані навички самообслуговування.

Дитина не готова до школи, якщо:

1. Має серйозні логопедичні проблеми, які не розв’язали раніше (рекомендується консультація логопеда).
2. Дитина часто хворіє (шкільне навчання бажано починати ближче до 7 років).
3. Дитина завжди надає перевагу грі, навчальна діяльність її зовсім не приваблює.
4. Психічні процеси (пам’ять, увага, мислення, вольові якості) не сформовані досить, щоби дитина могла витримувати навчальне навантаження*.
5. Дитина має проблемну поведінку – агресивна, занадто тривожна, не дотримується правил поведінки тощо (рекомендується консультація психолога).
6. Будь-які хронічні захворювання, стреси (розлучення батьків, госпіталізації дитини, втрата близьких) у дошкільному віці – це привід подумати про початок шкільного навчання ближче до 7 років

 

Рекомендації вихователям щодо формування психологічної готовності до школи у різних видах діяльності

 

Дошкільний вік має внутрішні закономірності психічно­го розвитку, порушення яких може спричинити непоправну шкоду. Одним із таких порушень є намагання деяких педа­гогів працювати з дошкільниками з використанням прита­манних шкільному навчанню методів, ігноруючи привабли­ві для дітей гру, конструювання, ліплення, прогулянки.

Однак, маючи на меті підготовку дітей до школи, необ­хідно працювати з ними на основі максимального враху­вання особливостей їхнього віку, використовуючи можли­вості дошкільної педагогіки.

1. Особливо важлива роль у формуванні новоутворень, психічних процесів і властивостей особистості, що готують перехід дитини до молодшого шкільного етапу, належить ігровій діяльності, яка не лише розвиває їх мислення, сприймання, рухи, а й формує мотиваційну готовність ди­тини до школи.
2. Важливе значення при цьому має навчальна діяль­ність (особливо для оволодіння грамотою і математични­ми знаннями). Однак для забезпечення ефективного на­вчання старших дошкільників необхідно, щоб заняття не уподібнювалися до уроків шкільного типу, а вибудовува­лися з урахуванням природи дитини, специфіки мети і методів дошкільного виховання. Позитивних результатів досягають шляхом використання у навчанні дошкільни­ків методу поетапного формування розумових дій, що за­безпечує формування спеціальних умінь, підвищує за­гальний інтелектуальний рівень старшого дошкільника. Навчальна діяльність сприяє формуванню знань про пред­мети і явища природи, суспільного життя у розвитку мов­лення дошкільника, започаткуванні спеціальних на­вчальних навичок. До кінця дошкільного віку у дитини формується відносно стійка допитливість, особлива чут­ливість до оцінки результатів, прагнення до визнання до­сягнень, з’являється інтерес до важких навчальних зав­дань. Вона стає вимогливішою до себе, намагається більш самостійно, усвідомлено регулювати свою поведінку (на­приклад, на заняттях стежить за поставою, дотримується правил роботи у колективі тощо).
3. Продуктивні види діяльності (малювання, конструю­вання, ліплення та ін.) активно сприяють естетичному, моральному розвитку майбутнього школяра, збуджують його уяву, думку. Сила їх впливу на психіку дитини зале­жить від керівництва, організації вихователем відповідної діяльності дитини.
4. У процесі зображувальної діяльності розвиваються вмілість рук, зорово-рухова координація, необхідні для оволодіння письмом. Найбільше цьому сприяє створення дітьми зображень не частинами, а з цілого шматка (глини, пластиліну), однієї лінії контуру (у малюванні, аплікації). Дитина успішніше оволодіває письмом, якщо вміє робити рукою ритмічні, рівномірні, плавні рухи. Формуванню та­ких рухів сприяють, наприклад, малювання рослин, деко­ративне малювання за мотивами народних вишиванок, пи­санок тощо.
5. Щоб правильно виконувати навчальне завдання, дити­на має бути працьовитою. Активне залучення до посильної побутової праці, чергування, самообслуговування, діяль­ності на природі формує працелюбність, відповідальність, самостійність, допитливість, що допоможе дітям адаптува­тися до ролі школяра.
6. Спілкування з дорослими сприятиме старшому до­шкільнику у підготовці до статусних змін, нових провід­них видів діяльності, головне – заміні гри та навчання.

Отже, підготовка дітей до школи повинна бути всебіч­ною, забезпечити формування системи якостей, які засвід­чать їх психологічну готовність до життя і діяльності у шкільних умовах. Вироблення таких якостей – одне з най­важливіших завдань вихователів дошкільних закладів.

 

Рекомендації психолога батькам майбутнього першокласника

Батьки майбутнього першокласника, як це не дивно теж мають потребу в підготовці «до школи».
Найочевидніше – з переходом вашого дошкільника до шкільного життя значно зміниться і його режим дня. Тому батькам бажано обміркувати заздалегідь, як це позначиться на кожному з членів сім’ї. Необхідно вирішити, де і з ким буде перебувати дитина після школи. Можливо, у вас виникне необхідність навчити дитину користуватися побутовою технікою, відкривати замки, готувати собі нехитрий обід і, нарешті, дотримуватись «правил техніки безпеки». Вам буде набагато спокійніше, якщо підготовку до самостійного перебування першокласника будинку ви закінчите ще до 1 вересня. Продумайте всі можливі проблеми, з якими може зіткнутися дитина, і передбачити можливості екстреного зв’язку з батьками. А дитині не доведеться складні перші шкільні дні відчувати додатковий стрес від початку «самостійного» життя вдома протягом кількох годин.
Батькам потрібно бути готовими до того, що у дитини можуть виникнути складності. Кожен батько в глибині душі сподівається, що його дитина буде успішним учнем, лідером. І перші ж невдачі, які, на жаль, бувають у всіх дітей, дуже сильно розчаровують батьків, і батьки не можуть приховати ошукані ілюзії, сильно підриваючи самооцінку свого чада.
З надходженням в перший клас ваш Малюк стає Школярем і набуває нові права і нові обов’язки. Ваша терпляча і розуміюча позиція в цей період дуже важлива. Крім того, треба бути готовим до того, що до вашій дитини і оточуючі будуть ставитися інакше, більш вимогливо. І це стосується не тільки кондукторів у громадському транспорті.

Фізичний стан дитини
Якщо ваша дитина має хронічні захворювання або проблеми зі здоров’ям, то працювати над їх усуненням і профілактикою здоров’я майбутнього першокласника краще заздалегідь. З початком навчального року фізичне та психологічне навантаження на дитину зросте і це може несприятливо позначитися на його самопочутті.
Фахівці рекомендують крім обов’язкового обстеження дитини для збору даних в медичну карту першокласника відвідати окуліста, якщо у дитини є спадкова схильність до розвитку захворювань очей або у нього вже спостерігається зниження зору. Відвідування хірурга дуже бажано тим дошколятам, у яких є проблеми з поставою і схильність до розвитку сколіозу.
Також батькам варто звернути увагу на дрібну моторику дитини та її розвиток. Так, так, ту саму дрібну моторику, про яку вперто твердять всі фахівці з розвитку малюків, починаючи мало не з самого народження. Для школяра рівень розвитку дрібної моторики теж має значення. З початком навчання дитині доведеться опановувати навичками письма, а це потребує від дитини значних зусиль, і чим більше розвинута моторика руки, тим цей навик буде даватися простіше.

Режим дня
Якщо ваша дитина відвідувала дитячий сад, то режим підйому і відходу до сну не буде новим, якщо ж ні, то батькам варто подбати заздалегідь про те, щоб ранній підйом не став для дитини додатковим стресогенним фактором.
За кілька місяців до початку навчання починайте укладати дитину спати в певний час. Звичайно, будити дитину влітку щодня в 7 ранку без необхідності занадто жорстоке випробування, але простежити за тим, у скільки ваша дитина прокидається, і спробувати наблизити цей час до 8 – 9 години ранку можливо. Це значно полегшить життя з початком навчального року.
Режим дня дитини зміниться і в другій половині дня. Дитині необхідно буде виділити час для домашніх занять. У першому класі офіційно не задають домашніх завдань, але вчитель, як правило, намагається поступово привчити дітей до цього.

Впевненість у собі
Важливо, щоб дитина не відчувала почуття невпевненості в незнайомій обстановці. Переконайтеся, що ваша дитина твердо знає напам’ять свої прізвище, ім’я та по батькові, дату народження, адресу.

Мотивація
На питання «чи Хочеш до школи?» більшість дошкільнят скажуть «Так!». Але, на жаль, вже після тижня навчання у значної частини першокласників відповідь на те ж питання змінюється на «Ні!».
Для вашого дошкільника школа представляється як якийсь ідеальний образ, сформований на основі власних вражень від занять на підготовчих курсах, перегляду кінофільмів і мультфільмів, розповідей дорослих і навіть мрій.
Як же дізнатися чого дитина чекає від навчання в школі? Як зробити так, щоб його не чекало розчарування?
Єдиний спосіб з’ясувати це – говорити зі своєю дитиною.
Розкажіть про своє шкільне життя, і про свій перший клас поділіться з дитиною власними враженнями і спогадами. Розкажіть смішні історії зі свого шкільного минулого, розкажіть про своїх друзів – однокласників. Влаштуйте сімейний вечір спогадів з переглядом фотографій вашої шкільної пори. Задоволення і користь отримає не тільки ваш майбутній першокласник, але і ви самі. Це, до того ж, привід побільше дізнатися про дитинство близьких людей.

Увага і пам’ять
Успіхи і невдачі в навчанні багато в чому залежать від розвитку пам’яті та уваги дитини. На щастя, і пам’ять і увага піддаються тренуванню. Коли мова йде про старших дошкольників, то найкращий спосіб розвитку їх пам’яті і вдосконалення уваги – гра. Звичайно, спеціально організована дорослим гра. Сама дитина займатися своїм розвитком в цьому віці ще не в змозі.
Для розвитку пам’яті та уваги розроблено безліч ігор і вправ, якими батьки можуть користуватися, займаючись зі своєю дитиною. Але існують корисні ігри, які можна застосовувати без спеціальної підготовки і в яких діти з задоволенням приймають участь.

Портфель для першокласника
Не позбавляйте малюка можливості зайвий раз помилуватися на себе з ранцем за спиною. Дуже важливо, щоб дитина не тільки приміряла його, а ще й освоїла простір портфеля – всі його відділення, кишеньки і застібки. Інакше перші 20 хвилин уроку будуть регулярно обертатися для нього пошуковою експедицією в портфельні надра.
Постарайтеся не гнатися за всякими досягненнями технічного прогресу в області канцелярії і відмовитися від пеналів з вбудованим будильником або говорять калькуляторів, які як міни вибухають саме в той момент, коли вчитель насилу добився в класі тиші. Пенал повинен бути простим у використанні і компактний, щоб не займати половину робочої поверхні парти.
Дуже важливо, так же пояснити дитині, що портфель це символ шкільного життя та іграшок без дозволу дорослих вхід туди заборонений. Завжди існує небезпека, що іграшки будуть використані не тільки на перервах, але і під час уроку, що загрожує ускладненнями відносин з учителем.

 

 

 

ІГРИ НА РОЗСЛАБЛЕННЯ

Релаксація – це зняття психологічної напруги, яке долає стрес шляхом разслаблення. Техніки релаксації застосовують з метою внутрішньої стабілізації, адаптації, сприяння саморегуляції організму – це методи для осіб, які перенесли психологічну травму.

Крім того, у гіперактивних дітей відзначається підвищений рівень м’язової напруги, – особливо в області рук, шиї, обличчя, плечей, грудної клітини і живота. Регулярне виконання малюком релаксаційних вправ допоможе стати йому більш спокійним і врівноваженими, виробить саморегуляцію. Після цього варто підключати вправи на розвиток уваги.

ГРА НА РОЗСЛАБЛЕННЯ «СНІГОВИК»

Цю вправу можна перетворити на невелику гру, де дитині належить зіграти роль сніговика:

• Настала зима. Зліпили хлопці у дворі сніговика. Гарний вийшов сніговик (потрібно попросити дитину зобразити сніговика).

• Є в нього голова, тулуб, дві руки, які стирчать в сторони, стоїть він на двох міцненьких ніжках …

• Вночі подув холодний-холодний вітер, і став наш сніговичок замерзати.
Спочатку у нього замерзла голова (попросіть дитину напружити голову і шию), потім – плечі (дитина напружує плечі), потім – тулуб (дитина напружує тулуб).

• А вітер дме все сильніше, хоче зруйнувати сніговика. Уперся сніговик своїми ніжками (дитина сильно напружує ноги), і не вдалося вітру його зруйнувати.

• Полетів вітер, настав ранок, виглянуло сонечко, побачило сніговика і вирішило його відігріти. Стало сонечко припікати, почав сніговик танути.

• Першою почала танути голова (дитина вільно опускає голову), потім – плечі (дитина розслабляє і опускає плечі). Потім розтанули руки (м’яко опускаються руки), тулуб (дитина, як би осідаючи, схиляється вперед), ноги (ноги м’яко згинаються в колінах).

• Сонечко гріє, сніговик – тане і перетворюється на калюжку, розтікається по землі …

Потім, якщо у дитини є таке бажання, сніговичка можна «зліпити» повторно.

ТІЛЕСНО-ОРІЄНТОВАНА ВПРАВА «ЛАСКАВА КРЕЙДА». МОДИФІКАЦІЯ

Є гарна розвага – малювати або писати на спині один у одного різні малюнки або букви, а потім відгадувати, що було зображено. Ця гра подобається багатьом дітям, але, на жаль, не дуже підходить тривожним хлопчикам і дівчаткам, томущо вони, намагаючись розгадати задумки партнера по грі, можуть хвилюватися, переживати, внаслідок чого напружувати м’язи сильніше і сильніше. Тому краще використовувати модифікацію даної гри.

Дорослий каже дитині наступне: «Ми з тобою будемо малювати один одному на спині. Що ти хочеш, щоб я зараз намалював? Сонечко? Добре ». І м’яким дотиком пальців зображує контур сонця.

«Схоже? А як би ти намалював на моїй спині або руці? А хочеш, я намалюю тобі сонце ласкавою крейдою? ». І дорослий малює, ледь торкаючись поверхні тіла.

«Тобі приємно, коли я так малюю? А хочеш, зараз білка або лисиця намалюють сонце своїм ласкавим хвостиком? А хочеш, я намалюю інше сонце, чи місяць, або що-небудь ще? ».                                                                                                                                                       Після закінчення гри дорослий ніжними рухами руки «витирає» все, що він намалював, при цьому злегка масажуючи спину або іншу ділянку тіла.

 

 

 

 

Вправи на розвиток пізнавальних процесів та емоційної сфери

дітей дошкільного віку

Вправа «Назви своє ім’я»

Дитина граючись улюбленою іграшкою називає своє ім’я, розповідаючи про себе.

– Чому тебе так назвали?

– Які є пестливі форми твого імені?

– Як тобі подобається, щоб тебе називали?

 Вправа «Хто відгадає?»

Попросіть  дитину по пам’яті описати будь-який предмет у кімнаті, так щоб інші домашні його відгадали. При цьому не можна прямо дивитися на нього і називати.

 Вправа «Передаємо радість»

Долоні «човником» – я передаю свою радість, хто отримає «радість», передає її іншому.

 Вправа «Порівняй два малюнки»

Запропонувати дитині два малюнки – потрібно визначити, що нового з’явилося, а чого бракує. Якщо для дитини ця вправа є складною, то потрібно виконати разом із дорослим.

 Вправа «Добра тварина»

Дітину тримають за руки.

– Ми з тобою – одна велика добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер подихаємо всі разом: вдих – крок вперед, видих – крок назад. Наша тварина дихає рівно і спокійно. А тепер послухаємо, як б’ється її велике серце: стук – крок вперед, стук – крок назад і т.д.

– Дуже добре! Наші вправи  закінчилися. Я тобі дякую.

 Вправа «На одну букву»

Дорослий пропонує придумувати слова на одну букву. Дитина  говорить  своє слово, не повторюючись. Виграє той, хто останнім назвав слово.

 Вправа «Повтори за мною»

Дорослий відстукує ритм олівцем. Дитина повторює його. Якщо робить це правильно – дорослий піднімає великий палець вгору, якщо ні – опускає донизу. Потім можна помінятися ролями.

 Розгляд піктограми «Радість»

Подивіться на піктограму і скажіть, яке почуття на ній зображено? Як ви здогадались? Звичайно, очі трішки примружені, на обличчі посмішка.

Давайте разом покажемо почуття радості. Пропоную виконати гімнастику для обличчя – мімічну гімнастику. Зробимо вдих – видих, вдих – видих. Губи витягуємо дудочкою, тепер розтягуємо у посмішку. Ще раз. Вимовляємо звук «у», потім «и», знову «у» – «и». Чудово! Вдих – видих. Розслабили всі м’язи обличчя, посміхнулись один одному. Покажіть радість очами та посмішкою. Дякую!

 Гра «Букви алфавіту»

Дорослий собі та дитині присвоює певну букву алфавіту. Дорослий називає літеру, а  дитина, якій присвоєна ця літера, плескає в долоні один раз. При повторному виконанні додається присідання і так далі.

Завдання можна змінювати і ускладнювати.

 Вправа «Що змінилося?»

Завдання дитини запам’ятати зовнішній вигляд кожного учасника (1-2 хв.) хто знаходиться у кімнаті. Після цього дитина відвертається, а присутні трохи змінюють свій зовнішній вигляд. Дитина  повертається і, доповнюючи одне одного, вказуює на те, що помітила.

 Гра «Луна» (повторення чисел)

Дорослий і дитина рухаються по колу, по черзі одне одному називають якісь числа, одночасно кидаючи м’яча, що треба спіймати. Хто не зміг повторити числа – вибувати із гри.

 Вправа «Сонячний зайчик» (мета – зняття емоційної напруги)

Уявіть собі ласкавий сонячний промінчик-зайчик, який заглядає до кожного з вас в очі. Він ніжно торкається до носа, лоба, щічок. Спробуйте доторкнутися до зайчика, обережно, щоб не налякати його. Зайчик сів тобі на животик. Погладь його там, подякуй за його ніжність та ласку до тебе.

 Вправа «Я – коректор»

Дитині пропонують якомога швидше і максимально точно викреслити в тексті одну з букв, яка трапляється частіше від інших, наприклад, «а» або «о». успішність оцінюється за кількістю помилок і за часом виконання завдання.

Для розвитку та зміцнення навички переключення і розподілу уваги завдання можна змінювати: одну літеру закреслювати вертикальною лінією, іншу – горизонтальною. Варіантів модифікацій у цій вправі досить багато.

 Вправа «Подив»

Одного разу хлопчик був у цирку і побачив, як фокусник посадив у валізу кицьку, а коли відкрив валізу, то звідти вискочило цуценя. (Дорослий і дитина демонструють, як хлопчик здивувався та описують його міміку: рот відкритий, брови і верхні повіки припідняті).

Дитина сідає за стіл: перед ними лежать папір і фломастери. Пропонуємо «оживити» кола, які намальовані на папері таким чином, щоб кожен чоловічок був здивований. А поки дитина малює, подумайте, хто це може бути і що його чи її здивувало. (Це може бути домашнім завданням).

 Вправа «Розкажи казку»

Кожен по черзі розповідає казку з 15-20 слів з яскравими образами. Партнер уважно слухає і дослівно повторює казку. Потім вони міняються ролями.

 

Гра «Місяць»

Учасники рухаються по колу і по черзі говорять слово визначеної тематики, кидаючи при цьому м’яча іншому учасникові. Той ловить м’яч, повторює сказане слово і кидає третьому учаснику, котрий, повторивши два вже відомі слова і додавши своє, кидає м’яча четвертому учаснику і так далі.

 

Вправа «Вовчику соромно»

Діти побудували з піску фортецю. Вовчику стало заздрісно, він підбіг до фортеці і ногою розвалив те, над чим діти довго трудились. Діти засмутились. Дехто заплакав. Тоді Вовчику самому стало соромно.

• Пропоную відтворити цю сценку пантомімою.
• Дуже добре! Ти правильно зрозуміли це почуття. До зустрічі.

 

Вправа «Візуалізація»

Завдання 1. Зробіть паузи, уявіть число, яке необхідно запам’ятати.

Завдання 2. Уявіть, що воно горить жовтими неоновими цифрами на фоні темного неба (або інші подібні образи).

Завдання 3. Примусьте це число миготіти у своїй уяві на менше ніж 10 секунд.

 Вправа «Я особливий»

Пригадаємо казку «Попелюшка». Герої казки: мачуха, дочки, Попелюшка, принц. Вам потрібно на своїх «східцях» відзначити, хто з героїв казки найбільше сподобався, і помістити його на верхню сходинку. Далі визначити, хто буде у вас на 2, 3-му місці. А хто зовсім не сподобався – на найнижчій сходинці. (Обговорення з дітьми їх вибору. Що особливого є в Попелюшці? Чи була вона щасливою? Хто любив Попелюшку?). На наступне заняття подумайте, що для вас означає щастя?

Приємно йти поруч із другом, відчувати тепло долоні. Це тепло не лише руки, а тепло серця. Складіть до купи крапельки, які ви обрали на початку заняття. Якщо їх з’єднати, то у вас вийде сердечко, яке наповнене любов’ю один до одного. Чи є у нас сердечка одного кольору? Чудово!

Вправа «Інтерв’ю» (вибірково ставити  по одному запитанню):

– Як інші діти показували тобі, що вони хочуть з тобою дружити?

– Хто тобі говорить, що ти чудовий, нaйкращий?

– Кому ти говориш, що він тобі подобається?

– Чому дуже важливо, щоб люди до тебе гарно ставилися?

Вправа «Передаємо ромашку»

Разом з цією ніжною квіткою ми передаємо один одному нашу ніжність, турботу, доброту. Дякую тобі

Вправа «Живий – неживий»

Хтось один називає слово і м’яко кидає м’яч іншому. Якщо слово означає істоту, то учасник має спіймати м’яч правою рукою, а якщо неістота – лівою рукою. Живим вважається все, що росте і розвивається.

 Гра «Перетворення»

Дитині роздають два набори картин: правильні і «зачаровані». На «зачарованих» зображені неправильні вчинки чи предмети. Завдання дитини «розчарувати» ці картинки. Зробити це просто: правильну картинку покласти поверх неправильної. (Після виконання вправи йде обговорення, чому і як потрібно змінити негативну поведінку).

Ти був гарним «чарівником» і я хочу зробити тобі подарунок. Я хочу подарувати тобі букву, яка є утвоєму імені. Напишу її «чарівною паличкою» кожному на долоньці, а ти мені на вушко скажеш, яку букву я тобі написала.

Вправа «Скільки кубиків»

Дитині роздають картки, на яких зображено різні фігурки з кубиків. Першим дають малюнок – еталон. Спираючись на логічне судження, учасники рахують кубики в зображених п’яти фігурах. Хто швидше від усіх правильно підрахує – вважається переможцем. Якщо  виникають труднощі, то можна скористуватися звичайними іграшковими кубиками, скласти з них фігуру, ідентичну тій, що на малюнку.

Зараз я вас запрошую до майстерні художника Плями. Він незвичайний художник: все, що малює, починає із чорнильної плями. (Дитині роздають листи з різнокольоровими плямами). Давайте допоможемо художнику домалювати його картини. Роздивіться уважно пляму, що вона вам нагадує, що можна підмалювати, щоб завершити образ предмета?

 Вправа «Невидимка»

Якби у мене була шапка-невидимка, я б зробив… Вислухати дитину і визначитиь найцікавішу версію. Переможця нагородити аплодисментами.

 

ПАМ’ЯТКА

 “Що робити батькам, щоби бути в ресурсі та підтримувати дітей?”

1. Забути про те, що ми маємо бути в ідеальному ресурсному стані. Це – війна. І це не час, коли ми можемо та мусимо бути без стресу, відновленими й мирними. Це просто треба прийняти. 
2. Важливо бути добрими до себе. Адже багато наших сил часто витрачаються на те, щоби винити й “пиляти” себе. Хтось почувається винним, що не там, де треба. Хтось накричав на свою дитину і цілий день думає про те, що вона погана мати. Ми не ідеальні люди, і нашим дітям не потрібні ідеальні батьки. Однак треба вчитися бути собі добрим другом і розуміти, що ти маєш право помилятися. Зробив помилку – попроси вибачення, зроби висновки, виправ і не “пиляй” себе.
3. Мати меню активностей і добре планувати день. Напевно, найголовніше запитання зараз – це “що не робити?”. Адже є багато нових завдань, а ми не маємо стільки ресурсу. Тоді треба перепланувати життя – ми не можемо втиснути все. Тому треба подумати про другорядні речі, які можна скинути, розуміючи, що це можна продовжити після війни. Тоді з’являється ресурс на те, що ти маєш робити зараз.
4. У нас є два джерела ресурсів: коли ми турбуємося про себе та коли хтось турбується про нас. Деколи ми можемо самі собі допомогти – наприклад, прогулянкою чи іншою ресурсною справою. Але треба так само розуміти, що не егоїстично просити когось потурбуватися про нас. Тоді про це треба сказати прямо, не чекаючи, що людина здогадається. Наприклад, це нормально хотіти побути наодинці з собою без дітей. Тоді варто попросити когось побути з дітьми, якщо для цього є можливість, і не корити себе за це. 
5. Треба розуміти, що ми всі стикаємося з жахом війни. Це – війна світла з темрявою. Але ніколи зорі не бувають такими ясними, як у найтемнішу ніч. Тож треба навчитися бачити зорі в цій темряві. Війна показала нам, хто ми, ким ми хочемо бути й показала багатьох людей такими, якими ми не сподівалися їх побачити – яка в них сила, як в них любов, яка в них жертовність. І ці речі треба “фотографувати серцем” – треба на них дивитися, зворушуватися, запам’ятовувати.
   Коли ми дивимося на це сяйво – воно наповнює нас, і ми також стаємо світлом. А світло – це величезний ресурс: світло правди, світло любові. Так ми не будемо виснажуватися, адже те, що ми робимо, також нас надихає. Так, життя важке, зараз важкий період для всіх нас. Але коли ми робимо те, що є світлом, як-от зайняти своє місце в строю, долати страх, діяти мужньо, допомагати іншим, віддавати свої кошти, які заощаджували на відпустку, збройним силам – ми стаємо світлішими й щасливішими.