Логопед рекомендує.

04.05.2020

                        Всебічний розвиток правильного мовлення.

Спілкування з дітьми - Політехнічний ліцей НТУУ «КПІ» м. Києва Мабуть кожну родину, де росте малюк непокоїть питання, як забезпечити повноцінний  розвиток дитини в дошкільному віці вцілому, та мовленнєвий розвиток зокрема.

Розвиток мовлення дитини починається від самого народження. Навички правильного  мовлення дитина набуває в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та  мовленнєвого розвитку своєї дитини має велике значення для всього її подальшого життя.

Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Дитина повинна  чути правильне, чітке мовлення, бажано, щоб батько і мати розмовляли з малюком на  одній, на рідній мові. Дуже важливим є те, що саме, та в якому вигляді сприймає слух  дитини в ранньому та молодшому віці, в найбільш сприятливі роки її життя.

Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей .

Розвиток рухливості органів артикуляційного апарату – важливий крок  на шляху до правильного мовлення.

Артикуляційна гімнастика  необхідна для розвитку правильного мовлення.

Словник

Скільки слів повинна знати ваша дитина?

Яку кількість слів може засвоїти людина? Чи є якісь межі, кількісні показники для кожного вікового етапу життя людини? Такі межі існують.

Словник кожної людини поділяється на  пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які людина не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник – це слова, які людина розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.

Активний словник малюка постійно збільшується, він становить:

  • до 1 року 6 місяців – 10-15 слів;
  • у кінці 2 року – 300 слів;
  • у кінці 3 року – 1000 слів;
  • в 4 роки – 2 500 слів;
  • в 5 років – 3 500 слів;
  • в 6 років – 4 000 слів;
  • в 7 років – 4 500 слів.

У дорослої людини словник нараховує 6- 8 тисяч слів.

Якісний склад словника у дітей різного віку неоднаковий. З усіх частин мови в активному словнику дитини переважають іменники – 50%,   дієслова – 30%. Інші частини мови дитина вживає рідко. Дитина у 5 років надзвичайно допитлива, балакуча. Це сприяє швидкому збагаченню її активного словника: швидко засвоюються прикметники, числівники та інші частини мови.

Проте і в середньому дошкільному віці   є свої труднощі у засвоєнні слів. Діти мало вживають прислівників, багатоскладових слів, слів на означення абстрактних понять, узагальнюючих назв предметів, слів ввічливості.

Активний словник дитини старшого дошкільного віку наближається до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всіма частинами мови, правильно  називає предмети, явища; їх ознаки та властивості. Але і в мові старших дошкільнят ще багато неточно вживаних слів.

Тому батькиповинні постійно поповнювати словник дитини новими словами, постійно уточнювати, пояснювати значення слів, активізувати пасивний словник, добиватися заміни діалектизмів словами літературної мови,  збагачувати дитячу мову образними народними виразами.

Пропоную Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ВІК ДИТИНИ                ЗВУКИ  МОВЛЕННЯ

Від 1 до 2 років                  А, О, Е, М, П, Б

              Від 2 до 3 років                  У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й

Від 3 до 4 років                   С, З, Ц

Від 4 до 5 років                   Ш, Ж, Ч, Щ

            Від 5 до 6 років                   Л, Р

Що потрібно знати батькам?

МОВА – невичерпне джерело розумового розвитку дитини, скарбниця всіх знань. К.Д. Ушинський образно назвав рідну мову народним педагогом, наставником і вихователем. Слово виховує, навчає і розвиває дитину. Під впливом мови вдосконалюються її почуття, сприймання, збагачуються знання про оточуючий світ.

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема розвитку її мови, належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення малятко чує і вимовляє в колі рідних людей- матері, батька, бабусі, дідуся.   Однак дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературній мові лише у школі і не звертає належну увагу на формування мовлення  дітей у дошкільному віці. Навчання ж мови починається не тоді, коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти.Отже, дорослі повинні прагнути до того, щоб забезпечити правильний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших місяців її життя. Правильне мовлення допомагає малюку встановлювати контакти з іншими дітьми, вільно передавати свої думки і побажання, сприяє успішному навчанню у школі.Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно дихати під час мовлення. Дошкільнят навчають узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення. У дітей дошкільного віку потрібно виховувати й загальну культуру мовлення: вміння слухати звернену до них мову, дивитися в очі співрозмовнику, не перебивати дорослих, не втручатися в їх розмову.

Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мовних недоліків своїх дітей. У колі своєї сім’ї дорослі розуміють дитину з півслова і вона почуває себе впевнено. Але з віком розширюється мовне коло спілкування дитини і мовленнєві вади стають на перешкоді швидкого встановлення контактів з однолітками, виникають різні ускладнення, психологічні проблеми. Недостатньо розвинена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини.

Шановні батьки! Ви повинні орієнтуватися у вікових нормах розвитку всіх компонентів мовлення ( звуковимови, лексики, граматики, фонематичних процесів), щоб вчасно допомогти своїй дитині і у разі потреби звернутися до логопеда ще до навчання дитини у школі.

До уваги батьків, діти яких відвідують заняття з логопедом!

Пам ‘ятайте!

  1. Дитина має бути готовою до роботи, тому що її свідоме бажання виправити звуки має велике значення.
  2. При виправленні певного звуку не звертайте увагу на інші спотворені звуки.
  3. Матеріал має відпрацьовуватися послідовно, а не вибірково. Пропуски окремих етапів роботи впливають на якість виправлення вад мовлення.
  4. Перехід від одного етапу до наступного відбувається тільки при засвоєнні попереднього матеріалу.
  5. Кожний виправлений звук необхідно відразу вводити в розмовно-побутове мовлення.
  6. Дитина повинна займатися щоденно по 15-20 хвилин, при можливості 2 рази на день, виконувати завдання перед дзеркалом, працювати як над новим, так і попереднім завданням.
  7. Активно допомагайте дитині і вимагайте від неї виконання завдань.
  8. Перевіряйте перед відвідуванням логопеда наявність зошиту, ручки, носової хустинки, чистоту носових ходів.

ПЕРЕВІРТЕ РІВЕНЬ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ВАШОЇ ДИТИНИ!

  1. Обстеженнярухливостіорганів артикуляційного апарату

Запропонуйте дитині виконати деякі вправи:

Вправи для губ:

  • розтягнути губи в посмішку,
  • зробити губами трубочку,
  • закрити верхньою губою нижню і навпаки.

Вправи для язика:

  • широко відкрити рот, підняти язик до верхніх зубів, потім опустити до нижніх;
  • потягнутися кінчиком язика до правого куточка губ, потім до лівого;
  • поклацати язиком.

Вправи для щелеп:

  • порухати нижньою щелепою праворуч – ліворуч;
  • порухати нижньою щелепою вперед-назад.

Правила проведення домашніх занять

Для того, щоб ваші домашні логопедичні заняття проходили найбільш  ефективними і не були важкими для дитини, вам потрібно дотримуватись певних правил в їх проведенні.

Рекомендації по проведенню занять

  • Підготуйте дитину психологічно до занять. Вона повинна зрозуміти, що говорити потрібно правильно і цьому потрібно вчитися. Батькам потрібно запастися терпінням, налаштуватися на клопітку роботу. Будьте заінтересовані, уважні,наполегливі.
  • Відведіть спеціальне місце для проведення занять, де дитину нічого не буде відволікати.
  • До занять приступайте в хорошому настрої.
  • Всі заняття повинні проходити по правилах гри, так як в   іншому випадку ви можете наштовхнутися на небажання дитини займатися.
  • Тривалість заняття без перерви повинна бути не більше 15-20 хвилин (починати потрібно з 3-5 хвилин).
  • Заняття повинні проводитися 2- рази в день.
  • Старайтеся не займатися з дитиною коли дитина втомлена або перезбуджена, такі заняття не дадуть результату.
  • Не підганяйте дитину підчас виконання завдання.
  • Добивайтеся того, щоб дитина чітко і виразно промовляла даний звук в запропонованих словах, самостійно називаючи малюнки чи повторюючи за вами слова.
  • Розмовляйте з дитиною чітко, повернувшись до неї лицем; нехай дитина бачить і запам’ятовує рухи ваших губ.
  • Пояснюючи щось дитині, користуйтесь наочним матеріалом.
  • Якщо у дитини щось не виходить, не кричіть на неї, а домовтеся, щоб вона виконала завдання ще раз.
  • Кожній дитині потрібен різний час для оволодіння правильною вимовою. Не порівнюйте успіхи вашої  дитини з успіхами інших дітей. Тут потрібен індивідуальний підхід.
  • Не забувайте посміхатися дитині, підтримуйте всі починання дитини, хваліть навіть за незначні успіхи.

– Молодець!

– Правильно!

– У тебе дуже гарно виходить!

– Ти сьогодні дуже гарно попрацював!

– Я знала, що у тебе все вийде!

– З кожним днем у тебе все краще і краще виходить!

Крім проведення конкретних занять, ви повинні як можна більше читати дитині.

Не забувайте про те, що для вашої дитини дуже важливо спілкування з вами.

І не тільки під час занять, але і кожну хвилину вашого з нею спільного перебування.

Наберіться терпіння і не кидайте розпочату роботу, навіть коли результат не буде видно зразу. Як кажуть, терпіння і труд все    перетруть. І ви з вашою дитиною обов’язково доб’єтесь успіхів.

                      (автор Строколісова О.О.)

06.04.2020

Вчитель-логопед Прасол І.О.

Кінезіологія як засіб розвитку мовлення  та інтелектуальних здібностей дітей

https://youtu.be/l7uK9r4hDJ4

Останнім часом спостерігається збільшення кількості дітей з труднощами в навчанні, різними порушеннями в розвитку, труднощами в адаптації, також збільшилася кількість дітей із загальним недорозвиненням мовлення та дізартрією. Для подолання у таких дітей мовленнєвих порушень та попередження розвитку патологічних станів необхідно зміцнювати їхнє психічне здоров’я за допомогою проведення комплексної психокорекційної роботи. Одним зі складових елементів такої роботи є кінезіологічна корекція. Кінезіологія актуальна ще й тому, що на сьогодні значну увагу приділяють дітям з особливими освітніми потребами. У них обмежені можливості пізнавальної діяльності. Діти відстають у розвитку словесно-логічного мислення, не опановують аналізу і синтезу, порівняння й узагальнення. У них недостатньо розвинена ручна моторика, часто порушена координація рухів.

Перебуваючи на межі педагогіки, психології та медицини, логопедія використовує у своїй практиці нетрадиційні для неї методи і прийоми суміжних наук, що допомагають оптимізувати, роботу вчителя-логопеда. Кінезіологія належить до здоров’язбережувальних технологій. Її вправи спрямовані на збереження здоров’я дітей, корекцію та профілактику відхилень у їхньому розвитку.

Кінезіологія — це наука про розвиток головного мозку через рух. Її використовують у всьому світі. Засновником наукової кінезіології в Стародавній Греції вважався Асклепіад, який жив понад 2000 років тому. Елементи кінезіології містила давньоіндійська йога, Конфуцій та Гіппократ також користувалися кінезіо терапією.

Секрет краси і молодості Клеопатри полягав у тому, що вона протягом усього життя використовувала кінезіологічні вправи, за рахунок яких підтримувала свій мозок в активному стані.

Відомо, що старіння організму починається зі старіння мозку. Підтримуючи мозок у стані молодості, ми не даємо змоги старіти всьому тілу. Фундаментальні роботи В. М. Бехтерева, А. Р. Лурія, Б. Н. Анохіна, і. М. Сечєнова довели вплив маніпуляції рук на функції вищої нервової діяльності та розвиток мовлення. Загальновідомо, що будь-які дії рук або ніг спочатку імпульсами проходять через мозок. Саме такий зв’язок головного мозку і дій узяли за основу засновники цієї науки. Вони стверджують, що обидві півкулі головного мозку можуть ефективно розвиватися через спеціальні дії — кінезіологічні вправи.

Василь Олександрович Сухомлинський уважав, що рух пальців призводить до порушення мовленнєвих центрів головного мозку і посилення погоджень діяльності мовленнєвих зон. Розвиток інтелекту безпосередньо залежить від сформованості півкуль головного мозку та їхньої взаємодії. Зважаючи на це, дуже важливо застосовувати на практиці цю інноваційну технологію, що зробить доступною тренування «мозку» у дітей дошкільного, шкільного віку та дітей з особливими освітніми потребами.

Кінезіологія — це наука про розвиток розумових здібностей і фізичного здоров’я через певні рухові вправи. Це своєрідна «гімнастика мозку». З її допомогою процес навчання і виконання будь-якого виду діяльності стає ефективнішим. Завдяки «гімнастиці мозку» організм координує роботу правої та лівої півкуль, розвиває взаємодію тіла й інтелекту. Півкулі мозку людини відповідають за певні функції: Права півкуля головного мозку — гуманітарна, образна, творча — відповідає за тіло, координацію рухів, просторове і кінестетичне сприйняття.

Ліва півкуля головного мозку — математична, знакова, мовленнєва, логічна, аналітична — відповідає за сприйняття слухової інформації, постановку мети і побудову програм. Для того щоб творчо осмислити будь-яку проблему, необхідні обидві півкулі та взаємодія й синхронізація між ними. Кожна з них є не дзеркальним відображенням іншої, а необхідним доповненням.

Основна мета кінезіології — розвиток міжпівкульної взаємодії та синхронізація роботи півкуль головного мозку, що сприяє активізації розумової діяльності.

Завдання кінезіології:

розвиток міжпівкульної взаємодії;

синхронізація роботи півкуль;

розвиток дрібної моторики;

розвиток здібностей;

розвиток пам’яті, уваги, мислення;

розвиток мовлення.

Вправи допомагають уникнути стресових ситуацій, поліпшити роботу мозку і всього тіла, а також сприяють гармонійному розвитку особистості та самореалізації у творчому плані. Складаючи комплекси кінезіологічної гімнастики, потрібно брати до уваги методи і прийоми, використовуючи їх як основу.

Розтягування, дихальні вправи, окорухові вправи, вправи для розвитку дрібної моторики, масаж, вправи на релаксацію поліпшують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють запам’ятовуванню, підвищують стійкість уваги, допомагають відновленню мовленнєвих функцій, полегшують процеси читання і письма. Новий навчальний матеріал сприймається більш цілісно і природно, нібито розумом і тілом, а тому краще запам’ятовується.

Кінезіологічні вправи вдосконалюють механізми адаптації дитячого організму до зовнішнього середовища, знижують захворюваність і роблять життя дитини безпечнішим завдяки таким якостям, як спритність, сила, гнучкість; готують дитину до школи, поступово привчають її витримувати навантаження, проявляти волю; здатні допомогти дитині впоратися зі стресовими ситуаціями і постояти за себе в непростому житті.

ЯК ПРОВОДИТИ ВПРАВИ?

Вправи проводять у будь-які режимні моменти як динамічні паузи та як частину заняття для дітей дошкільного віку. Час проведення — 3–5 хвилин, у цілому це може становити до 25–30 хвилин на день. Діти мають точно виконувати рухи і прийоми. Вправи проводять у доброзичливій обстановці стоячи або сидячи за столом.

Для поступового ускладнення вправ можна використовувати:

прискорення темпу виконання;

виконання з легко прикушеним язиком і заплющеними очима;

долучення рухів очей і мовлення до рухів рук;

долучення дихальних вправ і методу візуалізації.

Хотілося б звернути увагу ще на кілька важливих моментів у проведенні кінезіологічних вправ:

під час занять проводити такі вправи можна тільки в тому випадку, якщо йде стандартне навчання. Творчу діяльність переривати кінезіологічними вправами недоцільно;

якщо ж діти мають інтенсивне розумове навантаження, то комплекс вправ краще проводити перед заняттям;

кінезіологічні вправи дають як негайний, так і кумулятивний, тобто накопичувальний ефект;

під впливом кінезіологічних тренувань в організмі відбуваються позитивні структурні зміни. У разі більш інтенсивного навантаження — значні зміни.

У своїй корекційно-розвивальній роботі з дітьми я використовую такі кінезіологічні вправи.

ВПРАВИ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ І ПОЧАТКІВЦІВ

  «Ліхтарики-зірочки»

Руки витягнуті перед собою. Одна долоню стиснута в кулак, друга — пальці розчепірені. Ритмічна зміна позицій («зірочки запалилися і згасли»).

\

«Кільця»

По черзі якомога швидше дитина перебирає пальці рук, з’єднуючи в кільце з великим пальцем послідовно вказівний, середній і т. ін. Вправу виконують у прямому (від вказівного пальця до мізинця) і в зворотному (від мізинця до вказівного пальця) порядку.

У роботі зі старшими дітьми вправа «Кільця» може бути використана в ускладненому варіанті: ліва рука змикає вказівний і великий пальці, права — великий і мізинець. У такт рахунку ліва

і права руки роблять одночасні різноспрямовані рухи: ліва рука змикає великий палець по черзі з середнім, безіменним і мізинцем, а права відповідно — з безіменним, середнім і вказівним.

ВПРАВИ ДЛЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ТА ШКОЛЯРІВ

  «Кулак-ребро-долоня»

Послідовна зміна позицій на площині столу: долоня, стисла в кулак, долоня ребром на площині столу, розпрямлені долоні на площині столу.

 

 

«Лезгинка»

Ліву руку стискають у кулак, великий палець відставлений у сторону, кулак розвернутий пальцями до себе. Прямою долонею правої руки в горизонтальному положенні торкаються мізинця

лівої. Після цього одночасно змінюють положення правої та лівої рук протягом 6–8 змін позицій. Необхідно прагнути швидкості зміни положень.

«Змійка»

Схрестити руки долонями одна до одної, зчепити пальці «в замок», вивернути руки до себе. Рухати пальцем, дотримуючи вказівок ведучого. Палець має рухатися точно і чітко. Торкатися його не можна (тільки на початку навчання, якщо не вдається виконати вправу на зоровому рівні). Послідовно у вправі повинні брати участь усі пальці обох рук. Надалі діти можуть виконувати вправу в парах.

 

 

 

«Вухо-ніс»

Лівою рукою беруться за кінчик носа, а правою рукою — за протилежне вухо. Одночасно відпускають вухо і ніс, плескають у долоні, змінюють положення рук «з точністю до навпаки».

 

 

   «Велосипед»

Вправу виконують у парах. Діти стають одне навпроти одного, торкаються долонями долонь партнера. Здійснюють рухи, аналогічні тим, що виконують ноги під час їзди на велосипеді.

«Поплескали-погладили»

Вправу виконують у парах. Одну долоню кладуть на плече партнера по грі, другу — йому на голову. Необхідно одночасно гладити партнера по голові та поплескувати по плечу. Спочатку можна відпрацювати рух рук на собі, одночасно однією рукою гладити себе по голові, а другою плескати по животу.

  «Горизонтальні вісімки»

Витягнути руку вперед, зігнути в лікті, підняти великий палець руки на рівень перенісся, описувати вісімки в горизонтальному полі бачення. Стежити за рухом великого пальця, тільки очима. Малювати вісімки справа наліво і зліва направо, зверху вниз. Повторити 8–10 разів.

 

 

 

«Дзеркальне малювання»

Малювати на аркуші паперу одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери.

Я запропонувала вашій увазі лише деякі вправи та ігри. Крім активних вправ, існує дуже багато вправи на релаксацію, окорухові вправи, дихальні, розтягування, масаж та ін.

Вправи кінезіології універсальні. Вони допомагають дорослим і дітям. Вони дуже прості у виконанні та не вимагають спеціальної фізичної підготовки. Регулярне виконання цих вправ позбавляє втоми, підвищує концентрацію уваги, сприяє підвищенню фізичної та розумової активності.

З першого дня їхнього проведення діти зацікавлені в участі, з ентузіазмом виконують усі завдання, тому що вони побудовані в логічній послідовності, з поступовим ускладненням завдань і цікаві тим, що їх виконують навіть космонавти під час підготовки до польотів у Космос. Деякі ігри проводять у формі змагань.

Кінезіологія — дуже цікавий і ефективний метод роботи, зокрема прості та корисні ігри, що ми можемо використовувати в роботі з дітьми.

ЛІТЕРАТУРА

Деннисон П., Деннисон Г. Програма «Гімнастика розуму» / пер. С. М. Масгутовой. — М., 1997.

Любимова В. Кінезіологія, або природна мудрість тіла. — СПб. : «Невський проспект»,

01.04.2020

Чистомовки. Автор – Круглова Олена Григорівна. Подякувати автору матеріалу та завантажити в гарній якості можна на сайті Всеосвіта за посиланням: https://vseosvita.ua/library/ilustrovana-zbirka-cistomovki-dla-ditej-131236.html

Світлина від Ніни Камінної. Світлина від Ніни Камінної. Світлина від Ніни Камінної.

Світлина від Ніни Камінної. Світлина від Ніни Камінної. Світлина від Ніни Камінної. Світлина від Ніни Камінної. Світлина від Ніни Камінної. Світлина від Ніни Камінної.

Світлина від Ніни Камінної. Світлина від Ніни Камінної. Світлина від Ніни Камінної.

26.03.2020 Підготовка артикуляційного апарату до правильної вимови звуків (автор Альона Король).

https://youtu.be/GW1RpthklBU Цікава артикуляційна гімнастика!!!

Одним з найважливіших етапів у формуванні правильної вимови звуків є підготовка артикуляційного апарату. На цьому етапі дитину необхідно навчити керувати органами мовлення (часто малорухливими, «неслухняними») та мовленнєвим видихом. Дитина повинна навчитися напружувати і розслабляти язик, точно та в повному обсязі керувати його рухами, утримувати в заданому положенні, правильно працювати губами, а також виробляти подовжений, цілеспрямований струмінь повітря для утворення тих чи інших звуків.

На підготовчому етапі логопеди використовують артикуляційну гімнастику. Це комплекс спеціальних вправ, метою яких є вироблення правильних рухів та положень артикуляційних органів для постановки та чіткої вимови звуків.

Як показує логопедична практика, інколи буває достатньо регулярно проводити артикуляційну гімнастику та звертати увагу дитини на правильну вимову звука (показувати його правильну артикуляцію), щоб дитина навчилась правильно вимовляти раніше дефектні звуки.

Лінгвістична казка як підготовча артикуляційна гімнастика

На початковому етапі підготовки артикуляційного апарату дитини до постановки звуків пропонуємо використовувати так звану лінгвістичну казку – «Казку про Веселий Язичок».

Під час розповіді цієї казки дитина залюбки «включається» в роботу, адже тут присутній ігровий момент, а що найважливіше – в ході казки ви непомітно для малюка виконуєте разом з ним найпростіші артикуляційні вправи (для губ, щік, язика, нижньої щелепи). Ці вправи і стануть для вашої дитини підготовчою артикуляційною гімнастикою.

Пропонуємо вашій увазі приклад казки про Веселого Язичка. Ви, звичайно, можете вигадати свою казку в залежності від вподобань дитини, однак пам’ятайте, що основна мета такої казки – не багатство лексичного змісту та розвиток сюжету, а підготовка артикуляційного апарату до правильної звуковимови. Також слідкуйте, щоб дитина повторювала всі рухи, про які ви розповідаєте та які їй показуєте.

Казка про Веселий Язичок

Жив собі Веселий Язичок у своєму чарівному будиночку (широко відрити рот, показати язик, порухати ним у роті). Ти, мабуть, здогадався, що цей будиночок – рот. Двері у будиночку то відкриваються, то закриваються. Ось так (по черзі відкривати і закривати ротик, ритмічно, в помірному темпі). Кожного дня Язичок виходить з будиночка на прогулянку (висунути язика). І от одного разу Язичок вийшов погрітись на сонечку, приліг він на ґанку (покласти широкий язик «лопаткою» на нижній губі). Раптом подув сильний вітер, Язичок здригнувся (зробити вузький язик «голочкою»), сховався в будиночок і зачинив за собою двері (забрати язик та закрити рот). Дуже полюбляв Язичок грати у футбол (по черзі впиратись кінчиком язика то в ліву, то в праву щоки), на  барабані (стукати кінчиком язика в зуби д-д-д), гойдатись на гойдалці (відкрити рот, кінчиком язика по черзі тягнутись до носа, потім до підборіддя), їздити на конику («клацати» язиком, присмоктуючи та різко відриваючи його від піднебіння). А коли награється, Язичок йшов до свого будиночка відпочивати (знову забрати язик та закрити рот). Який слухняний у тебе Язичок!

Таку казку можна використовувати навіть з найменшими малюками, видозмінюючи її в залежності від вікових особливостей та індивідуальних вподобань кожної дитини.

(автор Альона Король)

Розвиток фонематичного сприймання в дітей дошкільного віку

 

Головним завданням освітньо-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі є підготовка дітей до навчання в школі. Одним із шляхів розв’язання даного завдання є формування мовлення дошкільників як пропедевтики подальшого його розвитку під час шкільного навчання. Повноцінне оволодіння мовленням є передумовою всестороннього розвитку особистості дитини. Прищеплення інтересу до мови, створення умов для самостійних спостережень за нею, саморозвитку мовлення дошкільнят відбувається на ґрунті формування мовних узагальнень та елементарного усвідомлення явищ мови й мовлення, зокрема, граматичного ладу.

Результатом правильного мовленнєвого розвитку дитини є чітке оволодіння нормами та правилами рідної мови. Програмою “Дитина ” передбачена поступова підготовка дошкільника до навчання мовлення в школі. Вона  має формувати в дітей необхідні передумови для письма. Початковою ланкою опанування грамоти є засвоєння вміння здійснювати звуковий аналіз слів. Щоб безпомилково визначати звуковий склад слова, дитина повинна оволодіти розумовою дією виділення окремих звуків слова, співвідносячи їх з узагальнюючими звуко типами-фонемами, а також визначати їх послідовність та кількість.

Процес письма психологи визначають найскладнішою усвідомленою формою мовленнєвої діяльності. Для повноцінного оволодіння писемним мовленням необхідно досконало користуватись усним мовленням. Лєвіна Р.Є. в своїй праці “Основи теорії і практики логопедії”  вказує, що в основі порушення усного та писемного мовлення лежить несформованість фонематичної сторони мовлення. . Пишучи слово, дитина вимовляє його подумки, або пошепки, ніби диктує собі. Якщо у неї несформована слухова увага, і вона не навчена чути й розрізняти звуки мови, то під час письма “губитиме”, плутатиме деякі з них.

Дослідження мовлення дошкільнят показують: ще до спеціального навчання зовнішній бік мови, паралельно зі змістовим, фіксується в їх свідомості, тобто усвідомлюється певною мірою. Але хоча діти досить рано помічають різницю між деякими звуками, проте розкласти слова на окремі звуки  самостійно, не будучи навченими, ще не можуть. Відсутність цього вміння унеможливлює формування навичок правопису на теоретичній основі, коли вимагаються аналіз слова, що звучить, та розпізнавання орфограм.

Враховуючи важливість даного аспекту питання автори Кириченко О.М., Орланова Н.О. та Стрюк К.І., укладаючи розділ “Мовленнєве спілкування” в програмі навчання й виховання дітей дошкільного віку “Дитина”, вказано на необхідність розвитку фонематичного слуху в дітей . Починаючи ще з  другої молодшої групи, вихователі дошкільних закладів повинні розвивати в дітей фонематичний слух на основі розвитку слухової уваги, привчати малюків вслухатися в звучання слів, вчити розрізняти їх за звуковим складом, знаходити знайомий звук у слові та інтонаційно його виділяти. Дана програма передбачає наступність у навчанні дітей звуковому аналізу та злитого читання в школі, в ознайомленні з поняттями “літера”, “звук”, “голосний”, “приголосний”, “твердий”, “м’який” звук, у вмінні злити звуки в склади. Базою цих знань є добре розвинений фонематичний слух.

Процес формування мовлення дошкільників повинен будуватися на загально-дидактичних принципах, розроблених з урахуванням закономірностей розвитку дітей. Реалізація принципу наступності в мовленнєвому розвитку малюків забезпечується завдяки закріпленню правильної звуковимови, вдосконаленню граматичного аспекту мовлення та розвитку вміння правильно,  зв’язно розповідати. Принцип доступності базується на підборі матеріалу, доступного дітям визначеної вікової групи. Використання принципу наочності допомагає привернути увагу дітей та при поясненні матеріалу залучити всі аналізатори до роботи. Принцип послідовності полягає в подачі інформації дітям від простого до складного. Це дає змогу послідовно й поступово розширити коло їх знань. Систематичність в проведенні відповідної роботи сприяє поетапному, безперервному корекційному впливові.

При подоланні фонематичного недорозвитку необхідно проводити комплексну логопедичну роботу. Вона полягає в тісній взаємодії логопеда, вихователя дошкільної групи, психолога, лікарів та батьків. Зміст роботи по подоланню даного недорозвитку в своїх працях описували такі практики, як Бот О.С., Дмітрієва Л.Д., Лалаєва Р.М., Соботович Є.Ф., Хватцев М.Є.. Вони розробили систему комплексної та систематичної корекційної роботи з урахуванням усіх загально-дидактичних принципів. В своїй роботі ми спробували підібрати ряд мовних ігор та вправ, які найдоцільніше використовувати в роботі по подоланню фонематичного недорозвитку і логопедам, і вихователям дошкільних закладів та педагогам початкової школи, і батькам.

Всю систему корекційної роботи з розвитку здібностей диференціювати фонеми можна умовно поділити на шість етапів:

I етап – впізнавання немовних звуків.

II етап – розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень і фраз.

III етап – розрізнення слів, близьких за звуковим складом.

IV етап – диференціація складів.

V етап – диференціація фонем.

VI етап – розвиток навичок елементарного звукового аналізу.

Кожний етап має різну тривалість. Перший та другий етапи можна проводити взагалі лише на логопедичних заняттях або в післяобідній час в групі. Наступні ж етапи тривають стільки, скільки необхідно дитині для повного сприймання інформації, для розвитку того мінімуму, який вміщує в собі певний етап.

Перший етап корекційного впливу передбачає роботу по впізнаванні та розрізненні немовних звуків. На цьому етапі формується в дітей здатність впізнавати та диференціювати немовні звуки через спеціально підібрану систему ігор та вправ. В результаті даної роботи паралельно відбувається розвиток слухової уваги та слухової пам’яті, що в подальшому сприяє розвитку вміння диференціювати звуки мовлення.

На перших заняттях логопед пропонує дитині прислухатись і назвати звуки, які вона почула в оточуючому середовищі. Це може бути шелест листя під ногами, спів пташок, гудок автобуса чи автомобіля, розмова дорослих, сміх дітей тощо. Згодом рекомендуємо проводити такі ігри:

1.”Знайди заховану іграшку”. Логопед закриває очі дитині, пропонуючи знайти заховану іграшку, орієнтуючись на силу ударів по столі (барабані, бубені, плесканні в долоні). Якщо малюк підходить близько до місця, де захована іграшка, то звучання ударів буде голоснішим, а якщо віддаляється – тихішим. Ведучим може бути будь-хто, як педагог, так і дитина.

2.”Що звучало?” Логопед підбирає 3-5 звукових іграшки чи дитячих музичних інструменти. Спочатку педагог ознайомлює дітей із звучанням кожного предмету (барабана, трикутника, сопілки, брязкальця тощо). Далі ховає їх за ширму та по черзі подає звук кожного з них. Завданням дітей є впізнати та назвати інструмент чи іграшку, що звучали.

3.”Впізнай за звуком”. Логопед знайомить дітей із звуками, які видають різні предмети: м’яч, вдарившись об підлогу чи об стіл, кулька, яка перекачується в склянці чи в горнятку (керамічному, металевому, дерев’яному, скляному), газета, якщо її складати чи розкладати. Згодом ці ж дії, але в іншій послідовності, він виконує за ширмою. Завданням дітей є розрізнити й назвати предмети, що звучали. Одним із варіантів гри є розрізнення  звуків шелесту паперу різної фактури (газети, фольги, серветки, картону).

Завданням другого етапу є розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень та фраз. Даній меті служать ряд ігор:

1.“Відгадай, хто сказав”. Діти стають півколом, а логопед – до них спиною. Малюки по черзі називають його ім’я. Ведучий же має на слух визначити та назвати того, хто його покликав. Згодом можна запропонувати дітям звертатися до ведучого вигуком “Ау!”. Він в свою чергу повинен спробувати впізнати за голосом того, хто вигукнув.

2.“Відгадай, де мама, а де дитинча”.  Логопед роздає малюнки дітям із зображенням домашніх тварин: дорослих та їх дитинчат (корови й теля, кішки й кошеняти, собаки й цуценя тощо). Він промовляє кожне “му-у”, “гав” і т. д. то низько (голосом дорослих тварин), то високо (голосом їх дитинчат). Завдання дітей полягає в тому, щоб, орієнтуючись на характер звуків та висоту голосу, піднімати відповідні малюнки дорослих тварин чи їх дитинчат.

Завданням третього етапу є навчання дошкільників розрізняти слова, близькі за звуковим складом. Для виконання даного завдання пропонуємо ряд ігор:

1.“Скажіть, що переплутав хлопчик Вітя”. Логопед декламує вірш, а діти уважно слухають та визначають, що правильно, а що ні:

Геть усе, усе на світі

Переплутав хлопчик Вітя.

Каже: діти вчаться в ПОЛІ,

А комбайн працює в ШКОЛІ,

Всіх людей стрижуть в ЛІКАРНІ,

А лікують в ПЕРУКАРНІ,

Ми книжки беремо в АПТЕЦІ,

Ліки – в БІБЛІОТЕЦІ.

От який Вітьок дивак.

Ти ж бо знаєш – це не так!

Далі педагог починає речення, а діти його закінчують, даючи правильне, розумне завершення:

Діти звісно вчаться в …                        школі.

А комбайн працює в …                       полі.

Ми лікуємось в …                                  лікарні.

А стрижемся в …                                 перукарні.

Ліки беремо в …                                    аптеці.

А книжки в …                                          бібліотеці.

2.“Групування за звучанням”. Логопед виставляє на набірному полотні декілька малюнків в один ряд: бочка, рак, білка, миска. Далі викликає по одному дітей та кожному дає по малюнку. Дошкільник промовляє назву малюнка та виставляє його на набірному полотні під тим малюнком, назва якого звучить схоже. В результаті виникають такі стовпчики:

бочка       рак       білка       миска

квочка     мак       гілка       мишка

точка       лак        зірка       вишка

3.“Придумай слово”. Логопед промовляє слово та пропонує дітям придумати схожі за звучанням слова: лиска – миска, мишка, кришка; лоза – коза, коса, оса тощо.

4.“Що переплутав автор?” Логопед декламує вірш, вимовляючи слова “кит” і “кіт”. Дітям педагог показує зображення кита й кота. Вони промовляють вголос назви малюнків, визначають хто й де живе.

Риба КІТ живе у морі.

КИТ у хаті та коморі.

КІТ у морі спить вночі.

КИТ ночує на печі.

Хоч не дружать КИТ і КІТ,

КИТ КОТУ сказав: ”Привіт!”

Рекомендуємо проводити бесіду за такими запитаннями:

  1. Як називається велика тварина, що живе в морі?
  2. Як називається свійська тварина, що живе у хаті й п’є молоко?
  3. Чим відрізняються слова “кит” та “кіт”?
  4. “Впіймай слово”. Логопед називає ряд слів. Завданням дитини є почути й назвати слово, яке відрізняється від інших складовою структурою:

Мак – бак – так – банан – гак.

Батон – вагон – кіт – бутон.

П’ятка – лисиця – ватка – хатка.

Винт – гвинт – бинт – сорочка.

Будка – дудка – око – Людка.

Завданням четвертого етапу є навчання диференціювати склади. На даному етапі дітей вчать розрізняти склади, які відрізняються кількома чи одним звуком за акустично далекими чи близькими ознаками (ознакою). Широко застосовується прийом промовляння серії складів з різними приголосними чи голосними звуками, а також складів різної структури: відкритих, закритих, без збігу та зі збігом приголосних. Розглянемо декілька варіантів промовляння складів:

  1. Промовляння серії складів із спільним голосним та приголосними звуками, далекими за акустичними ознаками:

та – фа – га

ка – па – на

ба – да – га

Аналогічна робота з голосними [у], [о], [и], [е], [і].

  1. Промовляння серії складів з приголосними звуками, які відрізняються за дзвінкістю та глухістю:

па – ба               са – за                   па – ба – па

та – да               га – ха               шу – жу – шу

фа – ва              ша – жа             зе – се – зе

  1. Промовляння серії складів з приголосними звуками, які відрізняються за м’якістю та твердістю:

са – ся                та – тя

ла – ля               на – ня

за – зя                да – дя

  1. Промовляння серії складів із збігом приголосних звуків та різними голосними:

пта – пто – пту – пте – пти – пті

ста – сто – сту – сте – сти – сті

кла – кло – клу – кле – кли – клі

  1. Промовляння серії складів із зміною позиції приголосних звуків на збігу:

пта – тпа            кла – лка

фта – тфа           спа – пса

Завданням п’ятого етапу є навчання дітей диференціювати фонеми. Логопедична робота на даному етапі здійснюється згідно традиційної методики з уточненням мовного й слухового образу диференційованих звуків. Для диференціації пропонуються голосні й приголосні звуки в складах та словах. Розглянемо ряд ігор:

1.“Вгадай, хто це був?” Логопед роздає дітям малюнки чи іграшки та разом визначають, які звуки вони подають. Наприклад, корова мукає –“му-у”, тигр ричить – “р-р-р”, жаба квакає – “ква-ква”, курка квокче – “ко-ко-ко” тощо. Далі педагог промовляє будь-яке з цих сполучень, а діти визначають хто подає такий звук та піднімають відповідний малюнок чи іграшку.

  1. “Який звук зайвий?” Логопед називає дітям звуки [а] та [у], просить їх запам’ятати. Далі називає ряд голосних. Завданням дітей є підняти сигнальну картку, якщо вони почують задані звуки. Таку гру можна проводити і з складами, і з словами.
  1. “Знайди помилку”. Логопед промовляє речення. Дітям пропонується прослухати їх, спіймати та виправити в них помилки. Наприклад:

У Соні довгі кози.               На лузі пасуться коси.

На сосні ростуть шашки.    Тато й дідусь грають в шишки.

На столі стоїть мишка.        Побігла сіренька миска.

Маша бере дерев’яну шапку.   Я одягаю шерстяну сапку.

   4.“Телеграф”. Логопед називає слова, а діти вистукуванням олівця по столі “передають” його “в інше місто”.

      5.“Вгадай слово”. Логопед “передає” вистукуванням “по телеграфу” слово, а діти відгадують задумане слово або ж придумують своє з потрібною складовою структурою.

  1. “Закінчи слово”. Діти стоять в колі. Логопед — в центрі й кидає по черзі м’яч кожній дитині, промовляючи перший склад певного слова. Малюк, зловивши м’яч, називає склад, який закінчить слово: ри – ба, мар – ка, гри – би, кіш – ка.
  1. “Склади слово”. Логопед називає ряд слів. Завдання дітей полягає в тому, щоб виділити перший звук (склад) з кожного слова й скласти з них нове слово:

Марка, око, хата.   (мох)

Десять, ремонт, вода. (дерево)

Завданням шостого етапу є формування в дошкільників фонематичного аналізу та синтезу. Система логопедичної роботи на даному етапі враховує послідовність становлення різних форм звукового аналізу та синтезу: усне виділення звука (положення звука в слові, характер звука, кількість звуків у звуковому складі), звуковий аналіз з опорою на матеріал (графічні схеми слова, звукові лінійки, фішки), звуковий аналіз без опори на промовляння та допоміжні засоби.

В процесі роботи дітям пропонується виконати наступні завдання:

  1. Визначити голосний (приголосний) звук із ряду інших звуків.
  2. Визначити склад із певним звуком.
  3. Визначити з ряду слів слово з певним звуком.
  4. Визначити місце звука в слові за допомогою малюнка та на слух.
  5. Визначити кількість складів у слові та їх послідовність.
  6. Визначити послідовність та кількість звуків у слові.

Розглянемо ряд ігор, які найдоречніше використовувати на даному етапі:

  1. “Спіймай спільний звук”. Логопед промовляє ряд слів або невеликий віршований твір. Завданням дітей є визначити спільний звук та його місце у визначених словах. Наприклад:
  • Мама, мак, мило, морозиво, магазин, миша – [м].
  • Сова, сорока, Олександр, весна, сало, овес – [с].
  • Ромашки рвати ми ходили

Над річкою в рясній траві.

       І раптом равлика зустріли

              Із ріжками на голові. – [р].

  1. “Добери до поданої схеми відповідне слово”. Логопед викладає на столі перед дошкільниками звукові схеми та ряд малюнків. Дітям пропонується назвати кожний малюнок і підібрати до його назви відповідну звукову схему.

3.“ Склади слово”. Логопед називає по черзі звуки задуманого слова. Завданням дітей є сприйняти їх на слух та скласти у слово. Наприклад: м, а, к – мак; с, о, в,а – сова; к, л, е, н – клен.

4.“Зміни слово”. Логопед промовляє слово, діти відтворюють його вимову. Згодом педагог дає чіткі вказівки як саме змінити слово, а діти їх виконують. Наприклад: Сом – заміни [о] на [а] — сам; [а] на [і] — сім; [м] на [к] — сік; [с] на [р] — рік; [к] на [в] — рів тощо.

5.“Із букв одного слова склади інше” (для учнів початкової школи). На дошці логопед пише слово, з букв якого діти спробують складати нові слова. Наприклад: БРАТЕРСТВО (брат, сто, торс, Атос, бра, раб, бар, ар, ретро, театр, сто, сота, ватт, рот, борт, тест, сер, сет, бас, рота, верста, тато, тост, сова, роса, ворс, ТАРС).

  1. “Завдання – жарти”. Логопед промовляє загадки, а діти уважно слухають, намагаючись їх відгадати. Наприклад:
  • З [н] — частина доби, а з [п] — гріє щозими.
  • З [в] — росте на голові, а з [к] — виростає із землі.
  • З [ж] — у бджілки є, а з [с] — жиром стає.
  • Без [т] — коли вода кипить, а з [т] — учень за нею сидить.
  • Люблять нас усі збирати

Після дощику в ліску.

        А як букву (ге) відняти,

       Будемо плавати в ставку. (гриби – риби)

7.“ Кросворди”. Логопед загадує кожний загадку дітям. На дошці висить незаповнений кросворд. Відгадавши загадку, малюки визначають наступний звук у слові-відгадці та записують його в кросворд.

Ми спробували коротко охарактеризувати зміст завдань кожного етапу роботи по подоланню фонематичного недорозвитку в дітей і навели приклади можливих мовних ігор та вправ. Звичайно, в кожного педагога своє бачення проблеми, своя фантазія, то ж бажаємо вам плідної роботи та очікуваного результату.

До моменту поступлення в школу діти, які пройшли корекційне навчання, будуть вміти розрізняти всі фонеми рідної мови, свідомо контролювати звучання власного й чужого мовлення, послідовно виділяти звуки з складу слова, самостійно визначати звукові його елементи. Діти навчаться розподіляти увагу між різними звуковими елементами, утримувати в пам’яті порядок звуків та їх позицію в слові, що є вирішальним фактором у попередженні порушень письма та читання. Отже, раннє виявлення дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення (ФФНМ) та надана їм корекційна допомога  дадуть можливість скорегувати мовну функцію в дошкільників та своєчасно попередять неуспішність учнів загальноосвітніх закладів.

Вам може бути цікаво...

1 Response

  1. Олена сказав:

    Дякую

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *