Рекомендації від практичного психолога: “Толерантність як складова соціальної компетентності дошкільника”

             Дошкільний вік є сензетивним періодом для формування духовно ціннісних орієнтирів дитини. Саме тому дошкільний заклад, як соціокультурний феномент, покликаний розв’язати завдання успішної соціалізації дитини, прищеплення їй культурних і соціальних норм, зокрема виховання у дитини толерантності.

              Толерантність (лат. – tolerantia) – терпіння. Толерантність  за всіх часів вважається людською чесністю. Це терпимість до різних людей, уміння жити, не заважаючи іншим, здатність мати права та свободи, не порушуючи прав та свобод інших. Як особистісна характеристика толерантність проявляється у ставленні до себе, до інших, до власної групи, до інших груп, до світу в цілому.

Толерантність формується на основі поваги до прав іншого, різноманіття культур і народів нашого світу, готовності до розуміння і співіснування з людьми, які відрізняються за зовнішністю, мовою, переконаннями, звичаями та віросповіданнями.

      В особистості дитини для розвитку толерантності необхідно формувати чотири основні компоненти :

  • психологічну стійкість;
  • систему позитивних установок;
  • комплекс індивідуальних якостей;
  • систему моральних цінностей.

Толерантність як інтегральна  характеристика особистості включає всі ці компоненти, і на їх формування і розвиток повинна спрямовуватися вся робота.

Найефективнішими у межах реалізації означеної мети є такі форми і види діяльності як:

  • музичні заняття та розваги;
  • самостійна ігрова діяльність;
  • розв’язування проблемних ситуацій під час організованої діяльності з вихователем;
  • ігри та розвивальні заняття з психологом.

Щоб навчити дитину розрізняти та оцінювати свої і чужі емоційні прояви пропонується ряд вправ.

Творча гра „Чарівні окуляри”

              Мета: Учити проявляти симпатію, співчуття інтерес та уважність один до одного.

              Хід гри: дітям пропонується по черзі одягнути „чарівні окуляри”, поглянути на того, хто поряд і описати образ товариша, вживаючи позитивні характеристики, розповісти про особливості його характеру, смаки, уподобання, звички.

Для виконання другого завдання емоційно-ціннісного етапу були підібрані вправи та ігри на виховання у дітей чутливості та емпатії. Особливо багато використано із адаптованої інноваційної технології ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань) Г. Альтшуллера. Однією із переваг цієї технології є те, що вона спрямована на зняття стереотипного мислення та розвиток пластичності мислення. Пропонуються такі методи: особиста аналогія чи емпатія, метод фокальних об’єктів та каталогу, біном фантазії, ланцюжок протиріч тощо. Наведемо приклад.

Гра „Щасливі предмети”

               Дітям роздають із скриньки по одному предмету (іграшкові заєць, будинок, ліжко, квітка тощо) і пропонують придумати ситуацію, коли цей предмет буде щасливий і радісний. Наприклад, квітку – полити, зайця – полагодити, будинок – прикрасити тощо. І навпаки, коли цим предметам сумно і неприємно.

Проблемна ситуація „Новенька”

               Мета: виховувати повагу та терпимість до людей незалежно від їх расової чи національної приналежності.

                Вихователь: діти, я вам розкажу одну історію, а ви спробуйте оцінити і вирішити цю ситуацію. У старшу групу прийшла новенька – дівчинка-негритянка із кучерявими смолянистими кісками і чорнявою шкірою, яку звали Крістель. Тетянці та Насті не подобалася дівчинка, бо вона одягалася й виглядала не так як інші. Вони обзивали Крістель і не приймали до своїх ігор, а ще підбурювали інших не дружити з нею. На це Миколка їм відповів…. Як ви гадаєте, що відповів хлопчик?

Для закріплення отриманих знань проводиться словесна гра „Ланцюжок протиріч”, мета якої навчити дитину розглядати одну і ту ж ситуацію з різних сторін, бачити і помічати переваги і недоліки, з розумінням і терпимістю ставитись до того, що не подобається. Приклади „ланцюжків” складених дітьми:

                – добре, що у мене є брат, але погано, що він б’ється, проте добре, що він сильний і може заступитися за мене…; 

               – шкода, що у моєї подруги зламалася лялька, однак добре, що я можу їй дати свою;

               – погано те, що тепер у нас буде лише одна лялька, але гратися разом буде веселіше….;

               – добре, що прийшла зима, але погано, що з нею прийшов холод і мороз, однак взимку можна кататись на санчатах і хоча можна забитися, проте кататися з друзями дуже весело…

Вправа „Квітка милосердя ”

                Вихователь: Діти, хто бачив людей з обмеженими можливостями? Що це за люди? Чому вони такі? Чи можна з них сміятися, глузувати? Показувати пальцем? (відповіді дітей). Вони такі самі люди як і ми. Так само люблять сміятися, гратися, дружити, займатися цікавими справами. У них є такі самі права, як і в нас: вчитися, лікуватися, мати сім’ю, але їм трішки не пощастило тому що вони хворі. Вони потребують особливої уваги, турботи і допомоги. Уявіть собі, що ви хочете дістати цікаву іграшку з верхньої полиці, до якої не можете дотягтися. Що ви відчували б? Як зарадити цій ситуації? Ось так і люди з обмеженими можливостями потребують людського співчуття і допомоги. Тож, давайте зараз ми згадаємо таких діток і подумаємо як їм можна допомогти?

Кожна дитина отримує пелюстку, заплющує очі і розповідає, що можна корисного зробити для дітей з обмеженими можливостями (дітей-інвалідів) та викладає пелюстку до серединки квітки.

Творче завдання „Допоможемо”

             Мета: навчати дієво відгукуватися на неприємності і невдачі інших.

Діти придумують, що можна зробити у різних ситуаціях:

            – загубилося кошеня у друга;

            –  випала пташка із гнізда;

            –  друг загубив гроші, які йому мама дала на хліб;

             –  дівчинка поранила ногу на прогулянці;

             –  дівчинку-негритянку діти дразнять і не приймають у свою гру;

              – хтось із дітей не зміг виконати завдання вихователя.

Техніка „Розфарбуй малюнок”

               Мета: вияв та вправляння уміння доброзичливо співпрацювати та допомагати іншим.

               Хід роботи: Дітям роздають один набір кольорових олівців, чорно-білі малюнки і пропонують їх розфарбувати. В ході роботи педагог пропонує допомогти тим, у кого не виходить; дофарбувати малюнок дитини, у якої гарно виходить, але її покликали допомагати няні накривати столи до обіду. В кінці роботи педагог хвалить всіх дітей за те, що жодна робота не залишилася незакінченою і тепер можна зробити виставку робіт.

Колективне малювання „Вигадана тварина”

               Мета: розвиток конструктивної взаємодії та творчої уяви.

               Хід роботи: дітям пропонують вигадати і намалювати всім разом чарівну тварину, якої в житті немає. Діти мають домовитись між собою, визначитись – хто яку деталь буде малювати, як назвуть тварину і що про неї будуть розповідати. Все відбувається під спокійну і приємну музику. Наприкінці заняття всі разом придумують цікаву історію про намальовану тварину.

У цій роботі відбуваються важливі і складні процеси налагодження і вправляння доброзичливих і конструктивних взаємостосунків дітей.

Вам може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *