Поради вчителя-дефектолога.Вчитель-дефектолог спеціалізованої групи “Метелики” Вовк О.В.

23.06.2022р. Четвер (учитель-дефектолог Вовк О.В.)

Корекційні вправи та ігри для дітей з особливими освітніми потребами

 

Вправи для розвитку моторики і уваги.

1. Вправа «Повтори за мною». Дитина повинна по інструкції: а) протягнути руки вгору, вниз, направо, наліво (якщо не знає «направо», «наліво», то «на вікно», «на двері»); б) показати витягнутою рукою на названий предмет (вікно, стіл, книга і т.д.); в) намалювати крейдою (олівцем) круг (паличку, хрестик) вгорі, внизу, праворуч, ліворуч дошки (зошита).
2. Вправа «Який я сильний». Вправа для пальців рук: розчепірити пальці, стиснути кулак – розтиснути; з стиснутого кулака по черзі випрямляти пальці.
3. Скачувати з пластиліну кульки, змійки, ланцюжки.
4. Вправа «Допоможи». Перекладати дрібні предмети (кульки) із однієї коробки в іншу. Зібрати розсипані на підлозі дрібні предмети в коробку.
5. Вправа «Я майстер». Проколювати товстою голкою дірочки в товстому папері.
6. Вправа «З’єднай». Крейдою на дошці або олівцем на аркуші паперу ставлять дві крапки, дитина повинна пальцем провести лінію, що їх сполучає (крапки даються в різних напрямках)
7. Вправа на рівновагу. Дитина повинна:

а) пройти по накресленій лінії (пряма, круг, хвиляста);

б) пробігти по дошці, несучи який-небудь предмет.

 

Вправи для розвитку пам’яті та уваги

1. Вправа «Швидко назви». Вихователь показує дитині картинки і швидко їх прибирає. Дитина повинна по пам’яті назвати, що бачив.
2. Кілька разів вдаряють по долоні або олівцем об стіл. Дитина повинна сказати, скільки разів.
3. Вправа «Повтори за мною». Проводиться ритмічний стукіт (паличкою об стіл). Від вихованця вимагається повторити його.
4. Вправа «Покажи». Виконується який-небудь рух. Дитина по пам’яті повинна його повторити.
5. Вправа «Не помились». Дитині зав’язують очі, вихователь торкається його. Дитина повинна визначити скільки разів до нього торкнулися.

 

Вправи для визначення кольору, форми, величини

1. Показується якась фігурка з кольорової геометричної мозаїки (ромб, круг, трикутник). Дитина повинна вибрати таку ж за формою (по кольору).
2. Показується певна фігурка (з тієї ж мозаїки), а потім вона прибирається. Дитина по пам’яті повинна підібрати таку ж.
3. Розкладання різнокольорових кульок, кружечків, паличок в кучки по кольору.
4. Складання різних пірамідок.
5. Будування ланцюжком кубиків однакового розміру і одного кольору. Будування кубиків різної величини в ряд за принципом поступового зменшення розміру кожного наступного кубика.
6. Виставляють однорідні предмети різного розміру (грибочки, човники, ляльки і т.д.). дитині пропонують показати найбільшу – найменшу.
7. Розкладаються різні предмети контрастних кольорів. Дитині пропонують відокремити предмети одного кольору від предметів іншого кольору. Потім вчать правильно називати ці кольори; поступово вводять нові. Шляхом вправ на різних предметах, групуючи їх і називаючи колір, дитина навчається правильно розпізнавати і називати кольори. Можна використовувати намистинки, кульки, мотки ниток, смужки паперу, палички, прапорці, ґудзики, предмети, зроблені з пластиліну (кульки, ковбаски, яблучка) і т.д.

 

Корекційні вправи для неспокійних дітей

Для неспокійних, імпульсивних дітей доцільно заняття чергувати зі спеціальними вправами, які вимагають спокою і самовладання. Ці вправи можуть бути наступними:

1. Посидіти спокійно 5-10-15 секунд.
2. Посидіти мовчки, заклавши руки за спину.
3. Повільно мовчки проводити рукою по краю стола.
4. Тихо встати і сісти.
5. Тихо пройти до вікна (до двору), повернутися на своє місце і сісти.
6. Тихо підняти і опустити книжку (можна кілька разів).

 

Корекційні вправи для досягнення відповідної швидкості рухів

Ці вправи доцільно проводити з інертними, малорухливими дітьми.

1. Прибрати зі столу руки швидко по команді.
2. Швидкі рухи рук по команді (підняти руку, простягнути в сторону і т.д.).
3. Швидко постукати по столу 3,4,5 раз.
4. Швидко вийти з-за столу, сказати своє ім’я (або вік, або адресу) і сісти на місце.
5. Швидко підняти якийсь предмет (попередньо дорослий його упускає).
6. У швидкому темпі називати показувані предметні картинки.

 

Корекційні ігри Гра «Що змінилось?»

1-й варіант. Перед дитиною ставиться іграшковий автомобіль, у нього садять декілька котиків (3-4). Дитині пропонується уважно подивитися і запам’ятати. Потім вона повинна закрити очі. Один котик приймається. Відкривши очі, дитина визначає, що змінилось.

2-й варіант. На стіл ставляться два кубики (червоний і зелений). Дається вказівка: «Подивись уважно і запам’ятай. Тепер закрий очі». Ставиться ще червоний кубик. Дитина повинна визначити, який кубик добавився або що змінилося. Цю гру можна широко варіювати, використовуючи різні іграшки та предмети. Гра розвиває увагу, спостережливість, пам’ять.

 

Гра «Маленька господиня»

Мета гри – розвиток у дітей навичок самообслуговування, формування уміння слухати інструкцію (вказівку) і виконувати її. Використовуються іграшкові лялькові меблі, посуд. Дитині пропонується обставити кімнату. Дається одна вказівка, дитина її виконує. Після цього дається інша вказівка.    Наприклад: «Поставити шафу, диван, стіл, стільці» і т.п. «Посади ляльку. Дай їй тарілку. Налий туди борщ. Погодуй її. Прибери посуд. Поклади ляльку спати» і т.п. (кожного разу виконується тільки одна дія). Цю гру можна використовувати і для розвитку мовлення. Дитина повинна розповідати про те, що вона робить. Наприклад: «Я саджу ляльку. Я даю їй тарілку. Наливаю їй борщ. Я годую ляльку.» і т.п.

 

Ігри із будівельним матеріалом

1. Дитина будує за показом або по словесній інструкції. За показом. Дорослий кладе кубик. Дитина повинна зробити те ж саме. На цей кубик кладеться інший. Дитина виконує цю ж саму дію. По словесній інструкції. Дорослий мовою регулює дії дитини. «Візьми червоний кубик, біля нього постав такий же» і т.д. Деякі діти добре підпорядковують свої дії словесній регуляції і таким чином вчаться виконувати багато завдань. Діти  краще будують за показом, наслідуючи кожну дію.
2. Дитина будує за зразком. Цей вид діяльності більш складний.  Подається нескладний зразок і пропонується: «Побудуй таку ж саму лавку» («хатинку», «садок» і т.д.). Якщо дитина не може виконати завдання самостійно, слід їй в цьому допомогти.
3. Дитина будує за власним задумом.  Але якщо навчити їх будувати декілька «об’єктів», вони з цікавістю будуть це робити в подальшому по пам’яті самостійно і отримувати задоволення від гри.

        

 

  16.06.2022р. Четвер (учитель-дефектолог Вовк О.В.)

Поради для батьків

Діти з особливими освітніми потребами. Якщо  ваша дитина відрізняється від інших…

Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає ходити раніше за інших,  але потім тривалий час не говорить; хтось навпаки, не вміє посміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує літери. Тому до шкільного віку діти набувають різного багажу досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Розумниками не народжуються, їх виховують, і докласти зусиль доведеться немало і родині, і вихователям. Дитина, як те деревце, якщо дбати постійно про нього, то воно виросте гарне і життєздатне, на радість усім дасть плоди соковиті і запашні.

Затримка психічного розвитку – це уповільнення темпів її розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому перенасиченні інтелектуальною діяльністю.

Причин затримки психічного розвитку багато, серед них зокрема:

1. спадковість;
2. несприятливі умови виховання;
3. тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують малюка;
4. порушення функціонування головного мозку, пов’язані з його урахуваннями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.

Характерними ознаками ЗПР дитини раннього віку є:

*недорозвинені мовленнєві функції – відсутність фразового мовлення, обмежений словниковий запас, аграматизми, неправильна вимова, утруднення мовленнєвого відтворення;

* не сформовані навички самообслуговування – дитина не може самостійно одягнутися, неохайна, не вміє користуватися ложкою, серветкою тощо;

*низький рівень пізнавальних процесів – сприймання, пам’яті, уваги, уяви, мислення;

*низький рівень і темп розвитку ігрової діяльності – примітивність та одноманітність ігрових дій;

*незрілі моторні функції – виявляються у недорозвитку загальної та дрібної моторики;

*нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання;

*недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці.

Дитина не розуміє, як слід поводитися з дорослими, може бути нав’язливою. Такій дитині складно дотримуватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо, негативні прояви поведінки. Перше, що рекомендують психологи зробити при виявленні у вашої дитини деяких з цих ознак у віці 2-3 років – це звернути більше уваги і спробувати навчити дитину необхідним навичкам. Не виключено, що в дитини до тих пір просто не було необхідності та мотивації оволодівати перерахованими навичками. Ще дорослі не встигли усвідомити, що дитина росте і може багато чого в побуті робити вже сама. Якщо ваші спроби протягом 1-2 місяців не дають бажаного результату слід звернутися за консультацією до дитячого невролога. Спеціаліст зможе кваліфіковано визначити наявність патології чи спростувати ваші підозри.

Отже, тільки спільними зусиллями членів родини та дошкільного закладу, різних    спеціалістів – педагогів, медиків, психолога, вчителя-логопеда, вчителя – дефектолога музичного керівника та інструктора з фізичної культури можна розраховувати на позитивний результат та реабілітацію дитини протягом дошкільного віку.

Поєднання батьківської любові, терпіння та віри в свою дитину з одного боку, і систематична співпраця з спеціалістами, гарантують позитивні результати та подолання проблем в розвитку вашої дитини.

 

 

     09.06.2022р.  Четвер 

Поради учителя-дефектолога Вовк О.В.

   Консультація для батьків «Готуйте дитину до школи»

            Кожна сім’я, відправляючи дитину в школу, щиро бажає, щоб дитина добре вчилася, була старанною і організованою. Але одних бажань недостатньо. До цього треба готувати дитину задовго до вступу у школу і проводити цю роботу систематично, проявляючи терпіння і наполегливість.

У підготовці до школи велике значення має сполучення знань дітей про навколишнє життя. Це знання про нашу країну (як вона називається, яке місто є столицею), як називається місто, де ми живемо, що є прекрасного в ньому, де працюють дорослі, про свою вулицю (адресу), про сім’ю, про школу, де дитина буде вчитися, про правила вуличного руху і ін.

У дитини 6-7 років повинен бути вже накопичений досвід спостереження за явищами природи. На прогулянках, екскурсіях за місто, працю по догляду за рослинами, домашніми тваринами діти отримують ясні уявлення про користь домашніх тварин, дерева, трави, квіти і птахів. Вчіть спостерігати і порівнювати, відчувати красу природи, наприклад, як виглядає берізка влітку і восени, чим відрізняється від сосни ялина, береза від тополі і т.д. Знання про природу, події навколишнього життя є гарною підмогою в навчанні.

Важливо заохочувати дитячу допитливість: докладно відповідати на дитячі «чому?» «навіщо?». Іноді батьки не вникають в суть дитячого питання, відмахуються від нього «не заважай, мені ніколи». Такими відповідями вони гасять дитячу допитливість. По можливості треба відповідати на дитячі запитання правильно. Самим ставити запитання дітям, які потребують роздуми «чому так думаєш», «як ти дізнався» і т.д. Важливою передумовою успішного навчання в школі є розвиток усного мовлення. Важливо, щоб до вступу у 1 клас дитина вимовляла всі звуки в словах, тому неправильна мова може з’явитися серйозною перешкодою у виробленні навичок грамотного письма.

Добре, якщо до вступу в школу дитина навчиться зв’язно розповідати казку. Невеликий розповідь, вірш. До приходу в школу дитина повинна знати на пам’ять 10-12 невеликих віршів, кілька загадок, прислів’їв, приказок.

До школи необхідно розвивати мислення дитини, кмітливість. Організуйте вдома з дітьми заняття. Упражняйте їх в рахунку конкретних предметів (кубиків, паличок, горіхів та ін) в межах 10-20, в усному прямому і зворотному рахунку в межах першого десятка; навчати розв’язувати прості задачі, краще на наочному, конкретному матеріалі. В ході ігор, діти можуть спостерігати, що одні предмети більше, довше, інші менше, коротше, ближче, далі, ліворуч, праворуч. Треба частіше звертати на це увагу. Відомо, що найважче діти оволодівають письмом. Підготовці до листа допоможуть різноманітні ручні заняття: дитина може малювати, ліпити з глини та пластиліну, штриховані малюнки, вирізати з паперу, виготовляти іграшки з картону, дерева, кори, шишок. При заняттях за столом дуже важливо стежити за позою дитини: ноги стійко стоять на підлозі, поперек спирається на спинку стільця, лікті лежать на столі. До 5-6 років у дітей виникає бажання познайомитися з літерами, складати склади, читати.

Дитина буде встигати в школі і добре себе почувати, якщо у нього вихована охайність, дисципліна, навички самообслуговування, повага до вчителя і товаришів.

Пам’ятайте, що підготовка до школи вирішується протягом усього дошкільного віку, а не одним роком.

 

 

02.06.2022р.  Четвер 

Поради учителя-дефектолога Вовк О.В.

 

Сюжетно-рольові ігри в житті дитини

      Сюжетно-рольові ігри – це ігри, в яких дитина, вході гри, приміряє на себе поведінку, відношення і дії оточуючих дорослих людей. Таких ігор неймовірно багато, тому що сюжети для них дитина черпає в реальності.

         Чому сюжетно-рольові ігри так важливі для будь-якої дитини

Дитина намагається навчитися вступати в контакт з оточуючими, розмовляти, уважно слухати відповіді, користуватися мімікою і жестами для того, щоб передати свої думки і почуття, тому такі ігри дуже важливі.

Рольові ігри – це традиційне захоплення кожної дитини. У таких іграх дитина формується як самостійна особистість. Такі ігри допомагають дитині налагодити спілкування з однолітками, навчитися надавати допомогу, проявляти увагу, піклується про навколишніх. Чим старше стає дитина, тим довше, йому подобається спілкуватися з однолітками.

Чи необхідна сюжетно-рольова гра, що вона дає дитині, чому може навчити:

• Спілкування з однолітками;
• Знаходити рішення при конфліктах;
• Співпереживати;
• Висловлювати емоції, навіть негативні;
• Розвиває фантазію;
• Допомагає адаптуватися до дитячого садка;
• Просто корисне проведення часу

           Перехід до нової ігрової форми спілкування

Чим старше стає дитина, тим більше проявляє самостійності, тим більше змінюються її ігри. Коло спілкування розширюється, вона придивляється до нових знайомих і друзів, вчиться сприймати нову інформацію і передавати у відповідь власну. Якщо малюкові сподобалися нові друзі, він буде їм виявляти симпатію і з задоволенням з ними грати.

Самостійно грати в сюжетно-рольову гру дитина не зможе, а якщо і буде грати, то дуже недовго. Так відбувається, тому що малюк ще не повністю освоївся з навколишнім світом. Вам потрібно грати разом з дитиною, це дозволить йому отримати необхідні знання про життя дорослих і його ігри наповняться різноманітністю.

          Які сюжетно-рольові ігри влаштовувати вдома і як в них грати з дитиною

Після п’яти років сюжет гри вже більш розгорнуто, в ньому з’являються конкретні деталі, сама гра вже триває досить довго і стає набагато цікавіше. Сюжети для своїх ігор малюки черпають з навколишнього дійсності і всі дії в них відображають реальність.

Різноманітність сімейних сюжетно-рольових ігор повністю залежить від фантазії батьків. Можна запропонувати дитині масу цікавих ігор. Наприклад:

• Побудувати космічний корабель;
• Пограти в лікаря і полікувати улюблені іграшки:
• Стати кухарем і приготувати що-небудь смачненьке;
• Пограти в продавця;
• Влаштувати гру в «дочки-матері».

Варіантів гри дуже багато, все залежить тільки від вашого бажання і фантазії. Такі ігри з батьками знайомлять дітей з ситуаціями, які зустрічаються в повсякденній реальності, допомагають розвитку уяви і дають дитині можливість представити себе дорослою людиною.

          Скільки часу необхідно приділяти грі

Будь-який з батьків чудово знає свою дитину, тому може відразу помітити, якщо гра йому набридла. В цьому випадку краще закінчити гру.

          Роль у грі батьків

Батьки можуть запропонувати дитині пограти в яку-небудь гру, пов’язану з реальними подіями. Якщо врахувати те, що у дитини яскраво виражена схильність до наслідування, то, придумуючи сюжетно-рольову гру, батьки отримують унікальну можливість вплинути на розвиток майбутніх нахилів дитини та її виховання.

Існують три правила для організації сюжетно-рольових ігор, які варто знати:

• Не можна примушувати дитину до гри;
• Фантазію дитини, категорично не можна утримувати в яких би то не було межах;
• Постарайтеся придумати грі цікавий розвиток.

Важливу роль відіграє вміння почати рольову гру, не менш важливо її зупинити або перевести на інший сюжет. Грати з дитиною потрібно стільки часу, скільки їй хочеться, не можна відмовлятися, навіть якщо ви втомилися або вам просто набридла гра.

Намагайтеся стежити за іграми дитини, якщо вона тривалий час грає в одну і ту ж гру, і в ній немає розвитку, вам варто втрутитися і допомогти їй в розвитку сюжету. Таким чином, ви покажете малюкові, як можна змінити ситуацію.

Не варто боятися того, що малюк повторює свою гру. Можливо, вона йому дуже подобається, але швидше за все він просто закріплює вже отримані знання. У цьому випадку краще не втручатися, нехай дитина сама розвиває гру, доповнюючи її новим сюжетом. Дитина повинна навчитися самостійно фантазувати і логічно мислити. Батькам потрібно спостерігати за грою зі сторони і допомогти у виправленні або зміні ситуації. Головним героєм сюжетно-рольової гри має бути дитина, а дорослий стояти на другому плані, як помічник, не більше.

            Коли дорослому потрібно втрутитися в гру

Якщо ви помітили, що гра стала жорстокою, злою і всі герої суцільно монстри і чудовиська потрібно втрутитися. Не варто відразу ж кидатися до малюка і зупиняти гру. Спочатку подумайте про те, як ви пояснювали йому, що таке добро і зло, що таке добре, а що таке погано. Маленькій дитині важко розібратися у всіх цих поняттях, тим більше, якщо у неї є приклади з сучасних мультиків. Поспостерігайте деякий час, в якого “монстра” грає ваша дитина, можливо, він не такий вже й поганий. У такій ситуації можна звернути увагу на те, які мультфільми любить ваша дитина, і подивіться їх разом з ним. В ході перегляду ви зможете висловити кілька зауважень у зв’язку з поведінкою героїв мультфільму, і малюк їх обов’язково запам’ятає. Якщо зрозумієте, що дитина спеціально продовжує влаштовувати ігри з жорстокими сюжетами, поговоріть з нею, можливо у дитини накопичилася агресія, яку необхідно виплеснути. У цій ситуації душевна розмова може допомогти, дитина виговориться, і агресія зникне.

 

     26.05.2022р.  Четвер 

Поради учителя-дефектолога Вовк О.В.

      Рекомендації батькам
щодо взаємин з дитиною із особливими потребами

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

• Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
• Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
• Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
• У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.
• Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
• У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
  • Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
  • Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
  • Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
  • Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
  • Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.Подібні розвиваючі ігри можна з успіхом проводити й вдома, тим самим підтримуючи навчальний потенціал дитини.

• Гра «Закрий!»

Мета: вчити сприймати, порівнювати, виділяти предмети схожі та відмінні за формою.
Матеріал: дві баночки контрастного розміру, маленькі та великі кульки (кришечки).
Хід:
Показати дитині дві баночки, вказати, що одна баночка велика, а друга – маленька. Потім продемонструвати маленькі і великі кульки. Великі кульки потрібно зібрати у велику баночку, а маленькі – в маленьку (показ). Після виконання завдання попросити закрити баночки відповідними кришечками.

 

• Гра «Де звучить?»

Мета: розвиток зорової і слухової уваги, навичок орієнтування у просторі.
Матеріал: будь-яка іграшка, яка створює звук.
Хід:

Показати іграшку дитині. Поторохтіть іграшкою, щоб дитина звернула на неї увагу, а потім іграшка відводиться в сторону і знову торохтить. Дитина із закритими очима повинна вказати напрям звідки іде звук. Гра повторюється 2-3 рази.

 

• Гра «Хто як говорить?»

Мета: спонукати дитину повторювати звуконаслідувальні слова.
Матеріал: іграшки добре відомих дитині тварин або їх зображення.
Хід:

Показати дитині по черзі іграшки, назвати їх. Запитати: Як говорить котик? (мяу-мяу ). Собака? (гав-гав) тощо.

 

• Гра «Прищіпки»

Мета: корекція дрібної моторики пальців.
Матеріал: прищепки, аркуш картону/лінійка/мотузка, силуети одягу.
Хід:
Прищепки в грі використовуються як тренажер для пальчиків.
Вирізати з паперу декілька силуетів різного одягу (кофтинка, спідниця, шкарпетки, сорочка та ін.).  Попросити дитину допомогти Вам розвісити білизну на мотузку за допомогою прищіпок.

Якщо у Вас немає часу виготовити силуети – можна прищіпки чіпляти на міцний аркуш паперу чи широку лінійку.

• Гра «Оплески» 

Мета: розвиток фонематичного сприйняття.
Хід:

Дитина має плеснути в долоні стільки разів, скільки предметів знаходиться на столі;
Дорослий повільно ритмічно плескає в долоні – дитина повинна відтворити кількість оплесків.
Примітка: спочатку кількість предметів та оплесків має не перевищувати 3. З часом кількість і темп оплесків збільшується.

а) Спочатку запропонує назвати, якого кольору кружок Ви даєте дає ляльці.
б) Попросіть дитину дати ляльці червоний (зелений, синій…) кружок.
в) Покажіть дитині червоний (зелений, синій…) кружок і попросіть її «Дай ляльці такий же самий кружок».

• Гра «Весела пташка»

Мета: закріпити знання про розташування предметів в просторі; розуміння та вживання простих прийменників в, на, під, за.
Матеріал: дві іграшки-пташки, іграшкові меблі (шафа, стіл, стілець).
Хід:
а) Дві пташки, Ваша і дитини, літають. Дитина повторює дії за Вами.
б) Ви говорите, куди полетіла пташка – вгору, вниз, а дитина виконує дію.
в) Дія навпаки: «А зараз пташка літатиме, а ти скажеш, куди вона полетіла».
г) Запропонуйте заховати пташку за шафу, в шафу, посадити на стіл, стілець, під стілець і т. д.

 

• Виконання простих побутових інструкцій   

Мета: формувати здатність дитини розуміти часто використовувані в побуті слова, виконувати прості словесні інструкції.
Хід:
Розуміння дитиною цілісних словосполучень, які вона могла багато раз чути. Запропонувати їй виконати відповідні дії, наприклад:
– поцілувати маму;
– обійняти тата;
– пограти в ладоньки;
– закрити очі;

• Гра «Збери фігуру»

Мета: Удосконалити вміння розташовувати предмети в спадаючому за величиною порядку; правильно називати деталі за величиною (великий, менший, найменший).
Матеріал: вирізані з картону/паперу частини сніговика, ялинки.
Хід:
Розкласти перед дитиною деталі сніговика. Запропонувати зібрати його, починаючи з найбільшого круга.

• Гра «Подарунок ляльці»

Мета: закріпити поняття про колір.
Матеріал: лялька, кружки основних кольорів – білого, чорного, червоного, синього, жовтого, зеленого (по 2 шт.).
Хід:

– помахати ручкою;
– узяти маму за руку і йти до столу і т. д.
2) Закріпити назви знайомих іграшок. З’ясувати, чи може дитина показати частини свого тіла і частини тіла ляльки або іграшкової тварини:
– Покажи зайчика, собачку, машину, ляльку.
– Візьми ляльку.
– Дай мені ляльку.
– Покажи, де у ляльки голова. А де в тебе голівка?

• Гра «Де дзвенить дзвіночок?»

Мета: орієнтування в просторі відносно себе.
Матеріал: дзвіночок.
Хід:

Попросити дитину закрити очі та відгадати, де дзвенить дзвіночок, називаючи напрям відносно себе (вгорі, внизу, попереду, позаду).

 

 

 

 

 

   19.05.2022р.  Четвер 

Поради учителя-дефектолога Вовк О.В.

Як розвивати уяву у дітей?

          Деякі батьки вважають, що дітям уяву розвивати не потрібно, адже вони й так увесь час щось вигадують, додумують і уявляють. Фантазування для них цілком природне заняття. Малята можуть придумати казку, легко «оживити» будь-який персонаж, скласти дивовижні вірші з такими римами, що не спадуть на думку жодному дорослому. І все-таки, як це не дивно, не всі діти мають добре розвинену уяву. Як же допомогти дитині розвити уяву? Як і будь-який інший процес, уяву можна тренувати. Тому варто приділити час розвитку уяви, використовуючи спеціальні ігри, що зацікавлять малюка.

        «Помічник художника». Зробіть заготовки незавершених малюнків.   Скажіть дитині, що художник, який малював картини, дуже зайнятий, і тому не може їх завершити. Дайте малюкові олівці або фарби, щоб він зміг завершити малюнки.

        «Чарівні хмари».У цю гру добре грати на вулиці вдень. Ще краще, якщо ви з дитиною матиме можливість розкласти плед і прилягти десь на травичці, щоб зручніше було дивитися в небо на хмари, що пропливають повз. Головне завдання – побачити ц показати всім хмару, яка на щось або на когось схожа.

        «Кляксографія». Вам знадобляться альбомні аркуші паперу й кольорові фарби. Капаємо яскравою фарбою на папір. Раз і готово. На аркуші розтікається безформна ляпка. Тепер складемо аркуш навпіл, щоб утворився відбиток. Розгортаємо і розглядаємо утворену картинку. На що схожа? Або на кого схожа? Аркуш можна обертати й розглядати картинку під різним кутом.

         «Перетворення долоньки». Якщо обвести долоньку, а потім вирізати її по контуру, то із цього відбитка може утворитися чимало цікавого. Наприклад, дві долоньки нагадують метелика. Запропонуйте дитині поміркувати, що ще можна зобразити за допомогою долоньок.

        «Говорить музика». Запропонуйте малюкові послухати музику. Скажіть: «Зараз ти почуєш музику. Намагайся уявити, про що або про кого вона. Запам’ятай картини, що уявлятимеш під ці звуки».

       «Зоологічний колаж». Завдання – створити колаж з різних частин фотографій різноманітних тварин. Вирізати картинки можна з журналів. Не перешкоджайте дитині, якщо вона намагається «сполучити несумісне».

       «Перетворення». Запропонуйте дитині за допомогою перетворитися на будь-кого (тваринку). Перетворення полягає в тому, що дитина має рухатися й «звучати», як обрана тварина.

       «Так не буває». Придумування небилиць – найцікавіша забава. Скажіть дитині, що ви всі разом придумуватимете таку історію, що ніколи й нізащо не могла б відбутися в житті. Нехай події в ній будуть дивовижними, відбуваються всупереч законам природи.

        «Щоб було б, якби…» Ця гра навчить дитину висловлюватися щодо майбутнього. Запропонуйте відповісти на запитання: «Що було б, якби…»:.. усі люди почали розуміти мову звірів і птахів; …ти сам міг перетворитися на якусь тварину;… ти знайшов шапку – невидимку;… пори року помінялися місцями ;.. з фонтана раптом потік лимонад;…шоколадки росли на дереві тощо.

 

 

 

  18.05.2022 Середа

Поради батькам від учителя-логопеда Леонової Г.З.

Коли дитина готова до школи?

Вміння читати і писати – ще не показники до готовност дитини до школи. Важливіше інше:

 

Позитивний настрій	Розповідайте, як вам було цікаво навчатися, як багато в школі друзів, гарних вчителів, щоб у дитини не було страху перед школою.
Розуміння прочитаного	Важливе не вміння складати букви, а розуміння прочитаного – самостійно або за допомогою батьків.
Математика	Важливий розвиток логіки, а не математичний розрахунок. Приклад задачі: в кошику сидять кошенята. Із кошика сторчать 6 вушок. Скільки кошенят в кошику?
Інформація про родину	Ім’я та по батькові своï, мамині та татові. Ще – професія та місце роботи мами і тата.
Знання про оточуючий світ	Пори року, назви основних птахів, тварин (свійських та диких), рослин. Знання кольорів, як мінімум тих, що є в райдузі.
Розвиток дрібної моторики	Ліплення, правильне розфарбування(олiвцями, в одному напрямі, не заходячи за контури), дрібний конструктор «Лего».
Фізіологічна готовність	Попросіть дитину підняти руку вгору і через маківку голови дістати правою рукою ліве вухо і навпаки). Не дістав, значить фізіологічний мозок дитини ще не готовий До шкільного навчання. Дістав – чудово,мозок готовий до навчання.

 

    12.05.2022р. Четвер

 Учитель-дефектолог Вовк О.В. 

Поради батькам, які виховують дитину із затримкою психічного розвитку

1. Слід постійно спрямовувати свої зусилля на розширення у дитини знань та уявлень про навколишній світ, учити спостерігати, порівнювати різні предмети, знаходити між ними спільне та відмінне. Для цього необхідно ознайомлювати дітей з конкретними речами, явищами, формувати уявлення про взаємини між людьми. Варто залучати дитину до праці, щоб вона на власному чуттєвому досвіді засвоювала знання про предмети домашнього вжитку, інструменти тощо. Діяльність з використанням певних предметів полегшує засвоєння їхньої назви, розширює уявлення про їхні особливості, призначення тощо. Так дитина засвоює елементарні поняття.
2. Дитину потрібно вчити розповідати за сюжетними картинками. Для цього можна використовувати ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка дорослому слід керувати сприйманням дитини, привертати увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їхнє значення, активізувати мовлення дитини.
3.   Слід учити дитину розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, розміщення їх у просторі. Засвоєння сенсорних еталонів та розуміння просторових відношень має велике значення як для інтелектуального, так і для мовленнєвого розвитку дитини. Мовлення збагачується прийменниками. Прислівниками і набуває складнішої граматичної структури.
4. Для розвитку розумових дії дитину слід учити порівнювати предмети, підводити її до розуміння, що порівнювати – це значить визначити схоже і відмінне. При порівняння предметів слід допомагати дитині, ставлячи запитання. Скажімо, порівнюючи огірок і яблуко, можна запитати дитину: «Що це?», «Як вони називаються?», «Як вони відрізняються за кольором, формою, величиною?», «Де вони ростуть?» тощо. Дитину слід учити групувати різні предмети за спільними ознаками та називати групу узагальнюючим словом – овочі, фрукти тощо. Для цього слід використовувати серії карток із зображенням різних тварин, птахів, дерев, квітів, овочі, фруктів, одягу, меблів, посуду тощо.
5. Дуже важливо навчити дитину цілеспрямовано планувати свою діяльність. Для цього слід учити дитину виконувати роботу поетапно і позначати кожен етап відповідним знаком, наприклад, певною геометричною фігурою. Коли дитина засвоїть уміння успішно виконувати роботу, користуючись знаками, вона зможе перейти до самостійного планування своєї діяльності.
6. Дбаючи про розвиток дитини. Слід учити її гратися, зокрема сприяти розширенню тематики та сюжету ігор. Обов’язково слід учити дитину виконувати певні ролі, дотримуватися правил гри. Для цього необхідно частіше гратися з дитиною, беручи на себе ініціативу, як у виборі теми, так і у розгортанні сюжету та встановленні гри. Наприклад, щоб дитина почала гратися у магазин, слід сформувати у неї уявлення про те, що там відбувається. Тому спочатку потрібно разом з дитиною побувати у магазині, звернути її увагу на те, що роблять продавці, касири, як до них звертаються відвідувачі магазину, що вони купують. Повернувшись додому зі свіжими враженнями, можна почати гру.
7. Дуже важливо дотримуватися певних правил. Адже, зазвичай, у дитини недорозвинена здатність регулювати свою поведінку: втриматися від певних дій, виконувати їх у заданій послідовності чи відповідно чергувати. Тому дитину слід вправляти в іграх з правилами. Скажімо, граючись удвох, слід вчити дитину поступатися правом повторювати якусь дію, якщо зроблена помилка.

 

 

10.05.2022 Вівторок

Поради батькам від учителя-логопеда Леонової Г.З.

05.05.2022  Четвер

Порада для батьків ( учитель-дефектолог Вовк О.В.)

Гра в житті вашої дитини

Сюжетно-рольові ігри на побутову тематику дуже люблять дошкільники. Сімейні відносини дуже впливають на розвиток особистості дитини. Вона повторює дії матері або батька. Гра в “сім’ю” любима для дітей гра. Велике значення має також гра дорослого з дитиною, його спостереження за самостійними іграми дитини з ляльками. Діти повинні відчувати доброзичливе до себе відношення оточуючих, турботливе, уважне ставлення членів сім’ї один до одного.

Коли батьки цікавляться іграми сина чи доньки серйозно, з повагою відносяться до них, тоді дитина не відчуває в їх присутності скованості, довірливо ділиться з ним своїми задумами про те, в що їй хочеться погратись, прислухається до порад дорослих.

Купляючи іграшки, звертайте увагу не тільки на ціну, красиве оформлення, а й на педагогічну цінність. Іграшка підказує дитині тему гри, викликає роздуми. Іноді проста коробка з-під взуття може в грі дитині пригодитись більше ніж дорога іграшка. З коробкою можна діяти по-різному: возити будівельний матеріал; обладнати на ліжко для хворого ведмедика, або в коляску; використати для зберігання лялькового одягу тощо.

Чим різноманітніші види іграшок у малюка, тим різноманітніші його

ігри. Не забороняйте дитині переносити іграшки з місця на місце тільки із – за того, що награвшись, дитина не поскладає їх.

Домашні іграшки замінюють дитині брата чи сестру, якщо їх у нього немає. Участь дорослих в іграх дітей може бути різною Якщо іграшку тільки – що купили, і дитина знає, як нею гратися, краще дати можливість діяти самостійно. А коли іграшка стала нецікавою, можна підказати дитині нові ігрові дії з цією іграшкою, погратися разом з нею, якусь роль можна взяти на себе.

Граючись разом з дитиною, слідкуйте за своєю мовою. Дитина буде впевнена в ігрових діях, коли дорослий буде в грі з нею доброзичливим, рівним партнером.

Чим більше часу дорослі приділяють своїй дитині, тим кращі між: ними взаємовідносини. Спільні інтереси зближують їх, створюють в сім’ї дружню атмосферу.

 

Рекомендації для батьків щодо створення розвивального предметно – ігрового середовища вдома

Знайдіть можливість організувати дитячий куточок чи створіть таке розвивальне середовище, в якому б дитина більш активно і природно пізнавала себе, навколишній світ в усіх його взаємодіях. Розвивальне середовище, як правило, зводиться до предметно-ігрового. Середовище — це те, що оточує дитину, сукупність природних, предметних, соціальних умов життя. Звідси, говорячи про розвивальне середовище, передбачаємо і природне, і предметне, і ігрове, і людське оточення, яке може бути або сприятливим, або — ні.

Отже, розвивальним є середовище, яке впливає на внутрішнє, власне особистісне зростання, або гальмує процес саморозвитку.

Головна вимога до розвивального предметно-ігрового середовища — розвивальний характер. Воно має об’єктивно, тобто через свій зміст та властивості, створювати умови для творчої діяльності кожної дитини, слугувати цілям актуального фізичного і психічного розвитку.

                                  

Розвивальне предметно-ігрове середовище має бути спрямованим на:

• свободу реалізації дитиною свого права на гру (право вибору дитиною теми, сюжету гри, тих чи інших іграшок, місця і часу гри);
• універсальність (дозволяє самим дітям і дітям разом з вихователем будувати і змінювати ігрове середовище, трансформуючи його відповідно до виду гри, змісту та перспектив розвитку);
• системність (передбачає можливість сполучення окремих елементів предметного середовища між собою та з іншими предметами, які складають цілісність ігрового поля);
• безпеку (всі ігрові та неігрові предмети мають бути безпечними для здоров’я та життя дитини).

Рекомендації для батьків щодо створення розвивального предметно – ігрового середовища вдома

Знайдіть можливість організувати дитячий куточок чи створіть таке розвивальне середовище, в якому б дитина більш активно і природно пізнавала себе, навколишній світ в усіх його взаємодіях. Розвивальне середовище, як правило, зводиться до предметно-ігрового. Середовище — це те, що оточує дитину, сукупність природних, предметних, соціальних умов життя. Звідси, говорячи про розвивальне середовище, передбачаємо і природне, і предметне, і ігрове, і людське оточення, яке може бути або сприятливим, або — ні.

Отже, розвивальним є середовище, яке впливає на внутрішнє, власне особистісне зростання, або гальмує процес саморозвитку.

Головна вимога до розвивального предметно-ігрового середовища — розвивальний характер. Воно має об’єктивно, тобто через свій зміст та властивості, створювати умови для творчої діяльності кожної дитини, слугувати цілям актуального фізичного і психічного розвитку.

Розвивальне предметно-ігрове середовище має бути спрямованим на:

• свободу реалізації дитиною свого права на гру (право вибору дитиною теми, сюжету гри, тих чи інших іграшок, місця і часу гри);
• універсальність (дозволяє самим дітям і дітям разом з вихователем будувати і змінювати ігрове середовище, трансформуючи його відповідно до виду гри, змісту та перспектив розвитку);
• системність (передбачає можливість сполучення окремих елементів предметного середовища між собою та з іншими предметами, які складають цілісність ігрового поля);
• безпеку (всі ігрові та неігрові предмети мають бути безпечними для здоров’я та життя дитини).

Неодмінною умовою побудови розвивального предметно-ігрового середовища в сім’ї є опора на гуманно-особистісний орієнтований підхід. Це означає, що стратегія і тактика побудови середовища, у якому живе дитина, має визначатися гуманно-особистісним підходом до виховання, якому притаманні такі основні риси:

• батьки у спілкуванні з дітьми дотримуються принципу: «Не поруч, не над, а разом!»
• мета — сприяти становленню дитини як особистості;

способи спілкування — розуміння, визнання і прийняття особистості дитини такою, якою вона є;

• тактика спілкування — співробітництво;
• позиція дорослого — виходити з інтересів дитини та перспектив її подальшого розвитку як повноцінного члена суспільства.

Рекомендуємо:

1. «Чарівне дзеркальце».

Дуже важливо організувати дитяче дзеркало, трельяж. Краще за все це дзеркало розмістити в прихожій: коли дитина йде з квартири, то вчиться приводити себе в порядок і, навпаки, повернувшись з прогулянки, дитина розглядає себе і змінює, якщо необхідно, щось у своїй зовнішності.

2. Полиця найулюбленіших іграшок.

Періодично полиця оновлюється новими іграшками. Кожна іграшка обігрується спочатку дорослими, потім дитиною.

3. «Мішечок «добрих справ» — торбинка, прикрашена аплікацією або вишивкою. За кожну добру справу в мішечок кладуть

дрібний предмет, іграшку, цукерку тощо.

4. «Цікава скринька» — (коробка).

В цю скриньку дитина, а краще, якщо це будуть робити всі члени родини, складають цікаві речі, необхідні для розвитку її фантазії, творчості, логічного мислення, гри тощо.

5. Маленький дослідник.

Необхідно зібрати в ящичок або на спеціальній поличці потрібні для дитячого дослідження речі: магніти, вже не працюючий телефон, бінокль, мікрофон, годинник тощо. Організовуючи цю «лабораторію», обов’язково потрібно поступово вводити нові предмети, показувати способи дій, для чого потрібні ці речі, як ними користуватися.

6. «Дитяча бібліотечка».

Дитячі книги, акуратно складені, знаходяться в доступному для дитини місці, щоб у будь-який час вона могла задовольнити свою потребу у пізнанні. Досить швидко малюк «зживається» з героями казок, оповідань, віршів, які стають для нього взірцем, друзями, порадниками.

7. Розвивально-ігровий матеріал (ребуси, кросворди, голово ломки, розвивальні схеми-малюнки, настільно-друковані ігри).

Постійно цей матеріал поповнюється цікавим розвивальним матеріалом, з яким грають разом батьки і дитина.

8. «Умілі ручки».

Залежно від статі, віку, інтересів дитини в квартирі продумується куточок майбутнього майстра або «вмілиці» (вишивання, аплікація, малювання, майстрування з брусового матеріалу тощо).

 

 03.05.2022р. Вівторок

Рекомендації батькам від учителя-логопеда Леонової Г.З.

Як розвивати мовлення дітей?

1.Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети які оточують.

2.Розмовляйте повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову. Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!

3.Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюючи їх.

4. Багато читайте малюку, вчіть переказувати, разом вивчайте вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками. 5.Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно літературної норми!

6.Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте, а потім виправте помилку.

7. Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

 

Правила мови

1.Під час розмови завжди дивись в обличчя співрозмовника, це допоможе говорити сміливо і впевнено.

2.Пам’ятай, що завжди і скрізь потрібно говорити спокійно, плавно, повільно.

3.Говори голосно, чітко, виразно!

4.Говори на видиху.

5. Чітко дотримуйсь пауз мiж реченнями.

 

 

 29.04.2022р. П’ятниця

Рекомендації батькам від учителя-логопеда Леонової Г.З.

Причини затримки мовленнєвого розвитку

1. Затримка мовленнєвого розвитку(3МР) може бути частиною іншого, більш важливого розладу, наприклад легкого ступеню розумової відсталості, аутизму тощо.
2. 3МР може бути порушенням слуху дитини: дитина, яка не чує або чує погано, погано і мову оточуючих людей, а значить завжди має ті чи інші порушення звуковимови.
3. ЗМР може бути частиною загального уповільнення розвитку дитини, причому вона може бути тісною пов’язаною з особливими особливостями розвитку нервової системи, наприклад: недоношена або ослаблена через важку хворобу Дитина завжди виглядає молодше свого віку. Мовлення також може відставати в розвитку, тобто дитина може говорити менше і гірше, ніж її однолітки.
4. ЗМР може спостерігатися у здорової дитини, не означає відхилення від норми. Наприклад, дивчатка починає розмовляти скоріше, ніж хлопчики.  Крім того, велика роль у розвитку мовлення відіграєковість, тобто, якщо хтось і з батькiв заговорив у час пізніше, то вірогідність того, що спостерігається пізно заговорити і їх дитина, якщо наступить.  Але якщо дитина до 3 років не говори, хоча б простими реченнями, то про варіант норми слід забути.
5. Трапляється так, що абсолютно здорова і щаслива дитина живе в таких умовах, в яких мовлення її практично не потрібне. Як правило, така ситуація спостерігається в сім’ях, у яких розуміють дитину з напівпогляду.  Такий малюк завжди знаходиться під гіперопією, його потреби завжди задоволені, а розмовляє і розмовляє такий малюк мало і з неохотою.

 

27.04.2022 Середа

Рекомендації батькам, які мають дітей  з затримкою психічного розвитку 

Розвивайте вміння спілкування з дітьми:

— Будуйте взаємини з дитиною за допомогою розуміння, довіри і тепла

— Контролюйте поведінку дитини, не нав’язуючи жорстких правил

— Уникайте надмірної м’якості та завищених вимог до дитини

— Не вказуйте категорично, уникайте слів «ні» і «не можна»

— Повторюйте своє прохання одними і тими ж словами багато разів

— Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію чи методи заохочення

— Запам’ятайте: балакучість, рухливість і недисциплінованість дитини не є навмисними

— Завжди слухайте те, що хоче сказати дитина

Зміна психологічного мікроклімату в родині:

— Встановіть точний розпорядок дня для дитини (та всіх членів сім’ї)

— Уникайте впливів відволікаючих чинників під час того коли дитина виконує завдання

— Зменшуйте по можливості, час проведення у великій компанії людей

— Перевтома знижує самоконтроль і підвищує гіперактивність.

Спеціальна поведінкова програма:

— Не застосовуйте фізичне покарання! Якщо є необхідність удатися до покарання, то доцільно використовувати сидіння в певному місці після скоєння вчинку

— Більше хваліть дитину, вони чутливі до негативних стимулів, діти із ЗПР не сприймають доган і покарань, проте чутливі до заохочень

— Давайте завдання, які не потрібно відкладати на інший час

— Допомагайте дитині розпочати виконання завдання, так як це найважчий етап.

На нашу думку, батьківська любов і професіоналізм фахівців допоможуть дитині впоратися з будь-якими труднощами.